Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Своєї землі минулі справи (по романах В. Пикуля)

Своєї землі минулі справи (по романах В. Пикуля)

Є російська приказка: “Іван, що не пам’ятає споріднення”. На жаль, у змісті знання історії дуже багато з людей стали такими “Иванами”. Але ж без історії не може бути освіченої людини. Сьогодення можна зрозуміти тільки через минуле, а зараз важливо зрозуміти наше сьогодення. Література, учителька життя, повинна прищеплювати інтерес і любов до минулого нашої й іншої країн. У відношенні Валентин Савович Пикуль (народився в 1928р.) для широкої публіки часто виступає першовідкривачем

Адже деякі його романи висвітлюють ті сторінки,

які були знайомі, в основному, лише вузьким фахівцям. Відомий історик академік Б. А. Рибаков відзначав, що романи зіграли чималу роль у нинішнім посиленні тяги кистории.

Я давно знайома із творчістю Пикуля. Це й відмінний підручник життя, і захоплюючий, захоплюючий сюжет. Добутку письменника допомогли мені полюбити історію Росії. Мені подобається масштабність його поглядів, прагнення увібрати в оповідання якнайбільше подій, місць, героїв. Читаючи романи Пикуля, не тільки поринаєш у минуле, але й замислюєшся над сьогоденням

В історії нашої країни багато славних і безславних воєн, чимало й дипломатичних

інтриг. Одним з напружених періодів була Семирічна Війна в 18 столітті. Письменник звертається до цього епізоду в романі “Пером і шпагою”. Сюжет побудований навколо історії одного французького дипломата. Але його цікава фігура дає письменникові можливість показати тугий вузол інтересів і протиріч провідних європейських країн. Ми бачимо користолюбство й дурість, а часом і боягузтво ряду російських сановників і поряд

Із цим справжніх патріотів. Один з них – генерал Салтиков.

Автор описує його як тихого дідка, що уперед ніколи не ліз і біля престолу не отирався. Але саме він виявився щирим переможцем прусского короля Фрідріха 2, героєм всієї європейської війни. Він був прекрасним полководцем, що розумів солдата. Заздрісники не простили йому самостійності. На жаль, війна не принесла користі Росії, хоча слави й поваги їй додалася

На зміну “дщери Петровой” Єлизаветі прийшла німкеня Катерина 2. Її царювання описане в романі “Фаворит”. Це було “золоте століття” російського дворянства

Головний художній принцип Пикуля – показувати епоху через конкретних історичних осіб. Їх багато в романі. Але центральні образи – Катерина й Потьомкін. Цариця з’являється перед нами вольовою й розумною жінкою, знайомою з видними філософами

Європи. Вона вміє розташувати до себе людей, зрозуміти чужу країну й служити їй. Але в той же час це хитра, часом підступна й жорстока правителька, занадто велелюбна жінка, стремившаяся подобатися до самої смерті

Суперечлива й фігура “ясновельможного” князя Потьомкіна. Він спритна, хитра людина й царедворець, часто безпринципний, іноді дуже грубий. Але письменник виділяє одну дуже важливу рису, що, напевно, і зробила його помітною особистістю в нашій історії. Вона ріднить його з Волинським в “Слові й справі”, Салтиковим, з Горчаковим в “Битві залізних канцлерів”, нашими полководцями й флотоводцями в “Фавориті”. Це патріотизм. Діапазон історичних епох, описуваних романістом, великий, з 18 по 20 століття. В 1987 році він завершив цикл романів про русско – японську війну 1904 -05 років. Ці події вже знайшли відбиття в радянській літературі: в “Порт – Артурі” А. Степанова

И “Цусиме” А. Новикова – Прибою. Але Пикуль розповідає про війну по – своєму. Письменник уважає, що Історія не терпить шаблонів, з якими в нас підходять до тим або іншим подіям і особистостям. Він нагадує про те, що хоча ми звикли вважати Цусимское

Бій поразкою царського флоту, але забуваємо про високий патріотизм моряків, коли матроси й офіцери наперед знали, що загинуть. Але честь Росії для них була дорожче життя! В останньому романі своєї епопеї “Каторга” Пикуль розповідає про катор –

Жанах на Сахаліні. Розкривається невідома сторінка історії. Коли на острів прийшли японці, засланці стали захищати свою страшну, жорстоку в’язницю! З більшою майстерністю досліджує письменник джерела патріотизму в цих злочинців. Незважаючи на всі пороки їхнього характеру й виховання, вони залишаються росіянами й борються, гинуть за свою Батьківщину

Велике враження на читачів зробив роман “В останньої риси” про авантюриста Гришке Распутіні й останніх роках царського будинку Романових. Романіст прекрасно показав моральну й духовну злиденність влада імущих перед революцією. Люди, у яких у руках була доля країни, самі виявилися ледве не іграшкою в руках темного мужика й містика Распутіна

Романи Пикуля побудовані на контрастах, на протиставленні патріотів і зрадників, чесних, відданих людей і кар’єристів, хапуг; сміливих і боягузів. Перед нами встає така галерея цікавих і значних, фатальних і незначних фігур, без

Знання про які наше духовне життя було б бідніше. Але в той же час не завжди виправдане копання письменника в інтимних подробицях, випинання й смакування їх. Можливо, це одна із причин того, що деякі вважають романи Пикуля бульварними

Але треба цінувати те, що Валентин Пикуль відкрив для нас епізоди історії, зробив їх живими, заповнив цікавими особами, допоміг многим полюбити історію. Спасибі письменникові!

Нам, звичайно, треба пам’ятати, що в росіянці й радянській літературі дуже сильні традиції історичної прози й поезії. Пушкіна й Лермонтов, М. Загоскин і А. К. Толстой, Л. Н. Толстой і Д. Мережковский, С. Єсенін і А. Н. Толстой, С. Сергєєв – Ценский і

А. Борщаговский, Ю. Тинянов і В. Ян, багато хто інші написали блискучі добутки про минуле нашої країни. Нехай же буде більше таких письменників!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір по історичних романах В. Пикуля Мені здається, російські люди з особливою зворушливістю й любов’ю ставляться до всього, що пов’язане з історією нашої країни. Напевно, це тому, що ми ще порівняно молоді нації й всі історичні події як би не дуже віддалені від нас часом. Наша пам’ять про їх свіжа, і ми немов представляємо себе учасниками...
  2. Сюжети історичних романів В. Пікуля Мені здається, російські люди з особливою зворушливістю й любов’ю ставляться до всього, що пов’язане з історією нашої країни. Напевно, це тому, що ми ще порівняно молоді нації й всі історичні події як би не дуже віддалені від нас часом. Наша пам’ять про їх свіжа, і ми немов представляємо себе учасниками...
  3. Степовий король Лір – розповідь про минулі події У зимовий вечір шестеро людей зібралися біля старовинного університетського товариша. Люди, мабуть, немолоді і з освітою. Мова зайшла між іншим про Шекспіра, про те, що його типи вірно “вихоплені з самих надр людської” суті “. Кожен називав тих Гамлетів, Отелло і інших героя шекспірівських трагедій, яких довелося зустріти серед оточуючих....
  4. “Незабутнього століття недоброї пам’яті справи” Ці рядки А. Т. Твардовского ставляться до XX століття – напевно, самому складному, суперечливому, багатогранному періоду історії людства. XX століття запам’ятається нам як епоха найбільших відкриттів і досягнень людини й трагедією двох світових воєн і безлічі локальних конфліктів, як час культурного розквіту, що проте переривався періодами найглибшого морального занепаду, як...
  5. Вінграновський Микола Степанович “Не чіпай наші сиві минулі тривоги…” Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий мозолистий степ. Пахне звечора небо осінніми птицями, І повітря стоїть, як зелена ропа. Пахне степ чумаками, волами, мазницями, І вони вже самі виростають в степах!...
  6. Незабутнього століття не пам’яті справи Росія в першій чверті XX століття переживало один з найтяжких періодів своєї історії. Революції, повстання, Перша світова й Громадянська війни – всі ці події залишили свій слід у долі людей. І вони не могли не відбитися в російській літературі. Так, Громадянська війна, війна жорстока, кривава, що з’явилася найбільшим нещастям для...
  7. Улюблені справи на дозвіллі Улюблених справ у мене дуже багато. Я іноді замислююся: невже життя буває не цікавим? Ніколи б не повірив, якби не приклад з мого життя. У мене є знайомий Юра, у якого постійно поганий настрій, а улюблена його фраза – “Ох, як же нудно!”. Я думаю, що це все через його...
  8. Зображення конкретної історичної епохи в романах Толстого Зображення конкретної історичної епохи здобувало загальнолюдське значення, тому що роздуму письменника про ролі особистості й народних мас в історичному процесі, про людину й суспільство, “про війну й світ – це роздуму про історичні шляхи й долі всього людства. Розвиток подій у його романі визначається рухом самої історії, всі діючі особи...
  9. Антифашистська тема в романах Фейхтвангера По закінченні декількох років Фейхтвангер зрозумів, що людям, що покинули Німеччину, мають бути ще роки вигнання. Еміграція стає історичним періодом життя цілого покоління, періодом, повним своїх проблем, колізій і трагічних доль. Осмисленню цих проблем і доль Л. Фейхтвангер присвячує роман “Вигнання” (1940), що, як і романи “Успіх” і “Сім’я Оппенгейм”,...
  10. Образ людини в романах Арагону “Базельські дзвони” зображують Францію в переддень першої світової війни. Але в романі відчутна грозова атмосфера 30-х років. Роман кличе до пильності, тривожно звучать дзвона антивоєнного конгресу соціалістів, що відбувся в Базелі в 1912 році. Думка про зіткнення сил минулого й майбутнього визначає композицію, систему основних образів, надає роману динаміку й...
  11. Модернізм у романах Хаксли В 30-і роки модернізм перестає претендувати на роль провідного напрямку в англійській літературі. У настання йде реалізм і виграє один літературний бій за іншим. Деякі декаденти усе більш помітно й відверто виявляють реакційну спрямованість своєї творчості Показова еволюція Хаксли від 1932 (“Прекрасний новий мир”) до 1939 року (“Після багатьох лет...
  12. Спільне й відмінне в романах “Вершники” Яновського та “Тронка” Гончара) “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція. Першим освоїв цей жанр Ю. Яновський, написавши роман у новелах про громадянську війну. У середині 30-х років про цю...
  13. Які явища соціального життя піддаються критиці в романах Діккенса? Чим цікавий Діккенс сучасному поціновувачеві його творчості? Гадаю, що багато чим. Так цінителі тонкого англійського гумору задовільняться твором “Записки Піквікського клубу”, їм полюбляться дотепні герої Діккенса, їхні каламбури і афоризми. Сентиментальним читачам доведеться плакати, читаючи “Різдвяні повісті”. Тим, хто понад усе любить реалістичну прозу, варто почитати романи Діккенса. Читаючи роман...
  14. Лист подрузі – Як справи? У нас всі добре. Уже почалися заняття після травневих свят. Нас відразу ж завалили контрольними роботами, рефератами, хоча, я думаю, більшість четвертних та й річних оцінок уже виставили. На травневі свята були в Криму, в Алупці. Ми вже кілька років там зупиняємося (точніше, там база, а ми роз’їжджаємо по узбережжю...
  15. Образи героїв у романах Рабле У романі Рабле особливо виділяються три образи. Перший з них – образ доброго короля в його трьох варіантах, по суті, що мало відрізняються друг від друга: Грангузье, Гаргантюа, Пантагрюэль. У ньому Рабле втілив свій утопічний ідеал доброго й розумного правителя. Зміст цього образа яскраво виражено в листі, написаному Грангузье синові,...
  16. “Не ім’я красить людину, а її справи” У сучасному світі кожна людина надмірно турбується про свою репутацію. При цьому багато хто вважає, що в більшості кількості випадків достатньо трохи попрацювати, заробити собі гучне ім’я, а потім розслабитися і не займатися нічим, крім самозамилування й отримання задоволень та радощів від життя. Але кожна людина повинна розуміти, що світ...
  17. Що приваблює читача в романах Чарльза Діккенса Минають роки і століття, відходять у небуття покоління людей, змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають своїх творців, по-новому розмовля ють з кожною новою епохою. Змальовані в них картини життя давно відійшли в минуле, але думи й помисли їх авторів завжди звернені до майбутнього,...
  18. Люди повинні будувати, а не руйнувати (спільне й відмінне в романах “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара) “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція. Першим освоїв цей жанр Ю. Яновський, написавши роман у новелах про громадянську війну. У середині 30-х років про цю...
  19. Тема життя й смерті в романах українських письменників Г. Сковорода. Ярчайшим віршем на цю тему є “Вірити”, у якому поет і філософ порівнює волю зі злотому, прославляючи Богдана Хмельницького як батька вільності. І життя самого поета – приклад волі від всіх принад миру, не випадково на своєму могильному камені він ще при житті викарбував слова: “Мир ловило мене,...
  20. Не шкодуйте часу на добрі справи! (Твір-роздум у публіцистичному стилі) У сучасному світі існує багато доброчинних організацій – це люди, сповнені ентузіазму та бажання допомогти, насправді благородні люди. Завдяки їхній ді­яльності кожен може подарувати щось дитині, яка виховується в інтернаті, допо­могти грошима тяжкохворому, внести власну часточку до будівництва пам’ятника чи лікарні. Як часто люди гак занурюються у власні справи, власні...
Своєї землі минулі справи (по романах В. Пикуля)
«
»