Свобода для тих, хто готовий платити (За твором “Дорогою ціною”)
Втікаючи разом з героями очеретами від пожежі в непроглядних плавнях, пливучи на хиткому плоту стрімкою рікою, сидячи в окопах, відчуваючи запах пороху, вогкої землі й загірної свободи, мимоволі почуваєшся, ніби у голлівудському пригодницькому блок-бастері з тією лиш різницею, що на відміну від шедеврів кінематографу, створюваних бурхливою уявою й розхитаною психікою їх режисерів (на зразок Спілберга) задля задоволення потреб натовпу в “хлібі та видовищах”, Коцюбинський створив ситуацію, яка була аж надто близькою для тої дійсності,
Лише Коцюбинський із властивим йому психологізмом та увагою до деталей міг створити зі здавалося б звичайної події – втечі кріпаків із панщини – цілий гостросюжетний екшн із проникливим кінцем. Глибина розуміння історичного часу й емоцій людей просто вражає. Український народ 30-х років XІX століття порівнюється з туром “із ще не
Але доки жевріє зоря надії, доки видно той берег і є хоч краплина сили, щоб іти уперед, людина не має права здаватися. Такими зображає своїх героїв – Остапа, Соломію та Івана – М. Коцюбинський. “Усю силу добути… усю теплу кров… усю волю”, – заклик Соломії до;самої себе, а письменника – до нас з вами. Він не дає легкого шляху, не применшує втрати (не випадково твір називається “Дорогою ціною”), але й не дає можливості відступу. Тобто, мости добровільного повернення під панський гніт спалені від самого початку.
Рішучість і впевненість керує персонажами. Особливо цікавий у цьому плані образ Соломії, адже вона – жінка, але зовсім не така вразлива й сентиментальна, як, наприклад, Маруся Квітки-Основ’яненка чи героїня балади “Причинна” Тараса Шевченка. Вона швидше схожа на дику тигроловку Наталку з роману Багряного, відважну й непоступливу. Соломія зважується тікати з коханим, а не лити сльози біля віконця. Ось де еволюція образу жінки: “велика, як на доброго мужика постать”, авантюризм, здатність приймати важливі рішення, швидко діяти, ризикувати (це ідея Соломії – здійснити збройний напад на турків, навіть Іван спочатку вагався). Отже, жінка мужніє під впливом обставин, вона має бути сильною, що ми спостерігаємо і в сучасному суспільстві. Ще один влучний, геніальний образ, створений Коцюбинським, це свобода – мак, тобто полум’яна квітка, яку так хочеться зірвати.
Так, для українського народу це більш ніж актуально: дух свободи – це наша природа, наша ментальність, спаплюжена й приспана часом, життя біля загальної кормушки в СРСР. Збудити цю пристрасть, наповнити її новим змістом, зірвати кордони… Якби… Але зараз ми радше заплатимо дорогою ціною за новий холодильник, ніж за свободу власного вибору. Гірко, але віримо, що остапи й соломії ще живуть в нас і нехай навіть дорогою ціною, але вийдуть назовні й принесуть народу не паперову, а реальну свободу, ту, що має смак, який Олесь Гончар прирівнює до смаку безсмертя. Попросимо Бога, щоб хоч ціна її не була занадто страшною…