“Суперечливість теорії крові по совісті та образу Родіона Раскольнікова з роману Федіра Достоєвського “Злочин і кара”
Теорія крові по совісті була створена головним героєм роману Федіра Достоєвського Родіоном Раскольніковим. Згідно з нею людина має право пролити кров, тобто вбити іншу людину в деяких випадках, якщо це продиктовано ідеалами певного часу. При цьому протягом роману головний герой стикається з великою кількістю проблем, що наштовхує на думку про його неготовність повною мірою відповідати своїй теорії та її суперечливість його образу. Для розуміння причин і глибинних основ цієї невідповідності необхідно проаналізувати декілька факторів.
Кожна
Але з самого початку все пішло не так, як планувалося. Родіон вбив не тільки свого ідеологічного ворога, але і її сестру, яка могла стати свідком його злочину. Більш того, в пориві свого страху він був готовий вбивати ще. На щастя для нього, вбивства закінчилися, але поліпшення в житті не пішли. Родіон навіть не зміг почати допомагати нужденним і витрачати отримані кошти, адже він був максимально підозрілий до всього навколишнього світу і перебував у перманентній депресії. Але це не змусило головного героя відмовитися від своєї теорії. Він все ще залишався їй вірним, але почав думати, що сам по собі недостатньо сильний і не відповідає їй. У цьому він бачив логіку, тобто навколишню реальність теж заганяв в рамки своєї теорії.
Федір Достоєвський зміг показати невірність теорії Раскольнікова, коли протиставив йому іншого героя роману Соню Мармеладова, яка, незважаючи на своє таке ж незавидне життя, на вбивство не пішла, зберегла деякі риси моральності і бажання бути комусь корисною.