Суперечливість образу головної героїні твору – Анни Кареніної
ВСТУП ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
Ф. ДОСТОЄВСЬКИЙ, Л. ТОЛСТОЙ
Суперечливість образу головної героїні твору – Анни Кареніної
Вже під час першого знайомства з Анною Кареніною всіх вражала прихована сила життя, повнота почуттів, що виявлялась то в її погляді і в усмішці, то у швидкому, енергійному потиску руки. Вражала не лише краса молодої жінки, а й простота, природність, відвертість.
Наприклад, Кіті після першого знайомства з Анною відчуває, що Анні властивий якийсь невидимий, потаємний, але глибокий світ вищих духовних інтересів,
Знайомлячись із цим образом, уважний читач помічає безліч суперечностей у ньому. Яких саме?
Автор зробив свою героїню світською дамою, петербурзькою grandedame, як називає її Доллі, дружина брата Анни. Але та сама Доллі стверджує, що Анна на світську даму не схожа.
Левін, улюблений герой письменника, помічає в Анні і красу, і
Зовні героїня походить на 20-річну дівчину: її рухи гнучкі, обличчя живе й свіже, і ця жвавість виявляється то в посмішці, то в погляді. Але інколи на обличчі Анни з’являється серйозність, а в очах – сум.
Хоча Анна розуміє, що щастя можливе лише за умови суворого дотримання закону добра, своє особисте щастя вона будує на нещасті близьких: змушує страждати чоловіка, позбавляє материнського піклування сина. І хоча після чергової сварки брата з дружиною Анна закликає Доллі зберегти сім’ю, свою сім’ю героїня руйнує.
Анна Кареніна має начебто все: освіту, красу, багатство. Нею захоплюються, до її порад дослухаються. Але вона нещаслива і самотня. Прониклива Доллі помічає щось фальшиве в родинних стосунках Кареніних.
Ще одна суперечність характеру Анни впадає в око: вона, дружина нелюбого їй Кареніна, гаряче любить їхнього сина, але не любить дочку від коханої людини – Вронського, коханкою якого вона стала попри всі закони моралі сучасного їй суспільства.
Порушуючи суспільні закони, які вона вважає брехнею, оманою та злом, Анна платить за свої вчинки вимушеною самотністю, звуженням кола інтересів, неможливістю знайти заняття до душі і виховувати улюбленого сина.
Анна втрачає моральну опору через неможливість поєднати почуття люблячої жінки й відданої матері, здобути свободу і щастя без почуття провини, утримати коханого біля себе. Коли душа роздвоюється, вона роздирається навпіл, що призводить до її загибелі. Врешті-решт гине йАнна.
Дослідники вважають, що роман, на створення якого надихнула Толстого творчість Пушкіна, показав ситуацію, у яку б потрапила Тетяна Ларина, якби вона відповіла на почуття Онєгіна, адже за часів, коли живе Анна, жінка не мала права самостійно вирішувати свою долю. А це означає, що у нашої героїні іншої можливості розв’язати свої проблеми і подолати внутрішні суперечності, як вчинити самогубство, просто не було. І реаліст Л. Толстой чудово це розумів.