На думку Бальзака, психологія і спосіб життя людини залежать не від природи, а від формування у соціальному середовищі, Тому, щоб зрозуміти образ головного героя одноіменної повісті Гобсека, треба дізнатись про його минуле. Автор не подає біографію героя, а тільки окремі штрихи до неї. Коли герою виповнилось 10 років, мати влаштовує сина на корабель юнгою. Він довго мандрував, поки не залишився в Парижі. Невідомо, чи був він релігійною людиною, як нажив свій капітал. Відомо лише, що він боровся за незалежність Америки, знався з багатьма видатними
людьми своєї епохи, пізнав багато розчарувань. Суворі умови життя привчили йогоне замислюватися над тим, які засоби обрати для досягнення мети. Отже, перш ніж стати лихварем, Гобсек пройшов тяжку життєву школу. Чому ж він вибрав саме таке заняття? Бо це були обміркована і зважена позиція та переконання. Гобсек вирішив, що ні моральні принципи, ні кохання, ні мистецтво не вирішують нічого в реальному житті. “З усіх земних благ є тільки одне досить надійне… Це золото!” На перший погляд здається, що Гобсек – людина-автомат, людина без серця, яка використовує будь-які засоби для збагачення. Навіть у перекладі
його ім’я звучить як “живоїд”. Лихвар не вміє тримати слова: пообіцявши пані де Ресто прийти за грошима наступного дня, вже за кілька хвилин він шантажує її в присутності чоловіка й отримує діамант, який коштує набагато більше, ніж сума боргу. У Гобсека немає родинних почуттів: на нього не справляє враження смерть найближчої родички. Він бере з свого друга Дервіля високі проценти, отримуючи при цьому безкоштовне ведення справ та право на обіди. Картину моральної і духовної деградації героя завершує опис товарів, що гниють у будинку Гобсека. Але ідея повісті Бальзака розкривається не стільки в засудженні героя, скільки у відображенні тих причин, які примушують Гобсека чинити тах, а не інакше. На думку оповідача, у героєві “живуть дві істоти: скнара і філософ, істота підла та мисляча”. Філософія Гобсека – це філософія циніка. Золото для нього не тільки засіб та мета збагачення, як вважають ті, хто його оточує. Адже сам він живе скромно. Золото потрібне, щоб отримати незалежність: “Золото – ось духовна сутність усього теперішнього суспільства”. Герой сам себе називає докором совісті, порівнює себе з Богом. Та секрет повісті Бальзака ще й в тому, що сам Гобсек, який знає владу грошей над людьми, не може протистояти їх згубності: на останніх сторінках твору ми бачимо жалюгідне створіння, яке помирає в будинку, повному золота. Жорстокість лихваря теж можна розглядати під різними кутами зору. У нього були дві боржниці: одна – графиня Анастазі де Ресто, інша – бідна дівчина, швачка Фанні Мальво. Одна витрачає тільки на прання тонкої білизни дві тисячі франків на рік і легко могла б знайти гроші, щоб сплатити вексель. А друга зовсім бідна, і її вексель мав бути безнадійним. Але саме він і був оплачений. Лихвар особисто хоче зустрітися з Фанні, потім розповідає про дівчину Дервілю, після чого юнак і дівчина покохали одне одного та одружилися. А жорстокість з графинею де Ресто зумовлюється бажанням лихваря розірвати стосунки жінки з ЇЇ коханцем, яка все більше заплутується у своїх брудних взаєминах з білявим красенем. Таким чином, образ лихваря Гобсека складний і неоднозначний. З одного боку, він тонкий психолог, який одних карає, а іншим робить добро. Золото зробило його і філософом, і рабом. Жаданої свободи Гобсек так і не отримує. З другого боку, він став поетом влади грошей і помирає через неї. На прикладі образу Гобсека О. Бальзаку вдалося запобігти одностороннього зображення героїв літературного твору.
