Суперечливість образу Анни Кареніної (за романом Л. Толстого “Анна Кареніна”)
Образ головної героїні роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” є суперечливим в своїй органічній єдності. Якщо виходити з епіграфа, поставленого автором до свого твору: “Мне отмщение, и аз воздам”, то Анна є героїнею “негативною”, що порушила свій “супружній” обов’язок і була за це покарана долею. Так робить Толстой і в плані сюжетному, привівши свою головну героїню до самогубства. Разом з тим і порушення Анною свого сімейного обов’язку є в творі російського письменника цілком обгрунтованим та неминучим, і не тільки
Анна могла наважитися на розрив, навіть на розлучення офіційне із своїм чоловіком, але не ціною відмови від свого сина. Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, Анна тяжко перенесла зневагу, виявлену їй світським середовищем, після розриву з Кареніним. Якщо б вона не мала власної гордості як жінка і як людина, вона б більш-менш терпеливо зносила зневагу оточуючих і те, що любов Вронського до неї поступово згасала.
Але зрозумівши те, що становище її стало безвихідним – Вронський не тільки вже майже не любить її, а й сприймає зв’язок з нею як непереборний тягар; Каренін ніколи не віддасть їй сина ї не дасть навіть можливості з ним бачитися, а її становище добропорядної жінки безповоротно втрачено – Анна кінчає життя самогубством, хоч і грішить в даному разі ще раз, занапастивши власну душу і покинувши сиротами двох своїх дітей: сина і зовсім маленьку дочку.