STEVENSON, ROBERT LOUIS. ДИВЛЯЧИСЬ В ОБЛИЧЧЯ ВЕСЕЛОМУ РОДЖЕРУ – Роберт Лyпc Стівенсон (1850-1894). Романтика подорожей та пригод у романі “Острів скарбів”
Уроки зарубіжної літератури 6 клас
Урок 54
STEVENSON, ROBERT LOUIS. ДИВЛЯЧИСЬ В ОБЛИЧЧЯ ВЕСЕЛОМУ РОДЖЕРУ
Тема: Роберт Лyпc Стівенсон (1850-1894). Романтика подорожей та пригод у романі “Острів скарбів”.
Світ нудний лише для нудних людей.
P. Л. Стівенсон
Мета: пізнати основні факти біографії Р. Л. Стівенсона, з’ясувати, які життєві обставини вплинули на його творчість, збагнути, в чому полягає секрет популярності творів письменника, яким є його внесок в розвиток світової літератури; розвивати аналітичні, дослідницькі здібності, здатність
Обладнання: портрет Р. Л. Стівенсона, виставка творів письменника, ілюстрації до роману Р. Л. Стівенсона “Острі в cкаpбів”, словники іншомовних слів, літературознавчі словники, чисті “Партнерські аркуші”, призначені для співпраці в парах, добрий настрій.
Тип
Хід уроку
1. Актуалізація навчання. Робота з епіграфом.
Учитель озвучує тему уроку, пропонує її записати й висловити свої ідеї та передбачення щодо того, про що йтиметься протягом уроку.
Робота з епіграфом. Вчитель звертає увагу учнів на епіграф уроку й пропонує прокоментувати його зміст, акцентуючи не тільки на його безпосередньому зв’язку із біографією письменника, а й на відтінку психологічної характеристики, що він містить.
Після коротких міркувань – розминки учням пропонується самостійно сформулювати передбачення щодо мети/завдання уроку, обговорити їх (її) у парі, записати на “Партнерському аркуші” та оприлюднити. Ідеї учнів коригуються вчительськими уточненнями.
2. Евристична бесіда на тему творчості. Взаємні запитання.
Учні обмінюються запитаннями, складеними на основі статті підручника, та доповнюють відповідь додатковими відомостями, здобутими з інших джерел.
Орієнтовні запитання:
1. Які обставини життя письменника слугували поштовхом для його творчості?
2. Яким чином майбутній письменник готував себе до літературної справи?
3. Що відомо про освіту Стівенсона?
4. Які особистісні якості допомогли Роберту стати справжнім письменником?
5. Які факти біографії зближають Р. Стівенсона з Д. Дефо та Ж. Берном?
6. Які цікаві відомості про письменника ви могли б додати? (За лінією матері письменник належав до старовинного роду Белфурів. У результаті мандрівок Францією, Німеччиною та рідною Шотландією з’явилися перші дві книги подорожніх вражень Стівенсона – “Поїздки в глиб країни” та “Подорожі із віслюком”. Після цього окремим виданням вийшла збірка оповідань “Нові арабські казки”. Однак письменник писав не тільки прозові твори; він випробовував себе у жанрах драми й був успішним у поезії (“Дитячий квітник віршів” ).
Почасти через недобре здоров’я, почасти з метою зібрати матеріали для нарисів, Стівенсон із матір’ю, дружиною та пасинком вирушив на яхті до південних частин Тихого океану. Родина відвідала Маркізькі острови, Таумоту, Таїті, Гавайї, Мікронезію, Австралію та придбала ділянку землі на о. Уполу (архіпелаг Самоа), де й вирішила облаштуватися надовго. Своє володіння письменник назвав Вайліма (П’ятиріччя). Клімат острова йшов йому на користь: у просторому будинку були написані деякі з найкращих творів.
Найбільш вдале оповідання, з-поміж усіх написаних про Південні моря, – “Берег Фалеза”, а ті, що художньо втілюють острівні фантазії, легенди – “Сатанинська пляшка” та “Острів голосів”.
Спираючись на традиції творчості Д. Дефо та Вальтера Скотта, Стівенсон відродив у Англії пригодницький та історичний роман).
7. Які твори письменника вам відомі? А які ви читали? ( “Викрадений”, “Володар Баллантре”, “Чорна стріла”, “Принц Отто”, “Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда”, “Потерпілі від корабельної аварії”, “Катріона” ).
8. Чим можна пояснити популярність творів Стівенсона?
9. Що вам відомо з історії піратського промислу?
3. Робота з підручником та картою.
1. Повідомлення інформації з підручника під рубрикою “Ваша енциклопедія” на с. 169 (3 історії піратського промислу). Знаходження на карті географічних координат піратської діяльності (узбережжя Криму, Чорне, Середземне, Карибське море, Перська затока, Іспанія, Америка, узбережжя Нової Шотландії тощо).
Додаток 1. Історія питання. Пірати. Це слово в різні часи вимовлялося по-різному: із захопленням, з прихильністю, з жахом… Змінювалися умови життя суспільства – змінювалося ставлення до піратства, одного з найбільш древніх ремесел людини.
Слово “пірат” (лат. pirata) походить від грецького peirates, де коренем є реіrаn (“робити спробу, випробовувати”). Таким чином, значення слова “пірат” – це той, хто випробовує щастя. Етимологія свідчить про те, що різниця між професіями мореплавця та пірата була ледь помітною.
Це слово почало вживатися приблизно в IV – III ст. до н. е., а доти використовувалось поняття “лейстес”, відоме ще Гомеру і тісно пов’язане з пограбуваннями, убивствами, здобиччю. Тож пірат – це морський розбійник будь-якої національності, той, хто за будь-яких часів грабував кораблі за власним бажанням. Флібустьєр – це морський розбійник (переважно XVII ст.), що грабував іспанські кораблі та колонії в Америці. Буконьєр – це морський розбійник (переважно XVI ст.), що грабував, як і флібустьєр, іспанські кораблі та колонії в Америці. Найчастіше так називали ранніх карибських піратів, пізніше це слово замінили словом флібустьєр.
Копер, або корсар, або приватир, – це приватна особа, що отримала від держави ліцензію на захоплення та знищення ворожих суден та суден нейтральних країн в обмін на обіцянку ділитися здобиччю з наймачем. Причому варто мати на увазі, що термін “копер” найбільш ранній, він став уживаним у Середземномор’ї ще з 800 року до н. е. Термін “корсар” з’явився значно пізніше (близько XIV ст. н. е.) від італійського “корса” та французького “лакорса”. У часи середньовіччя вживалися обидва терміни. Слово “приватир” з’явилося ще пізніше (перший вжиток дат. 1664 роком) і походить від англ. “privateer”. Часто терміном “приватир” хотіли прикрасити англійське походження копера, але в Середземномор’ї це слово не прижилося, оскільки будь-якого копера там називали корсар (фр.), корсаро (іт.), корсаріо (ісп.), корсари (порт.).
З кого ж комплектувалися ряди піратів? За своїм складом вони не були однорідними. Різні причини спонукали людей іти у злочинну спільноту. Тут були і шукачі пригод, і месники, поставлені “поза законом”, мандрівники та дослідники, що внесли значний вклад у справу вивчення Землі в епоху Великих географічних відкриттів; бандити, що оголосили війну всьому живому; ділки, що вважали грабіж бізнесом, який за наявності певного ризику давав солідний зиск.
Часто пірати знаходили підтримку держави, яка під час війн користувалася їхньою допомогою, легалізуючи положення морських розбійників і перетворюючи піратів на коперів, тим самим офіційно дозволяючи їм вести бойові дії проти супротивника, лишаючи за собою частину здобичі.
Додаток 2. Під “Веселим Роджером”. Загальновідомо, що прізвисько піратського прапора – “Веселий Роджер” (Jolly Rojer). Звідки таке прізвисько?
Які взагалі прапори майоріли на кораблях різних держав у різні часи? Далеко не всі кораблі в минулому ходили під національним прапором своєї держави. Наприклад, у проекті французького Закону про королівський флот від 1699 року йдеться про те, що “королівські кораблі не мають ніяких строго встановлених знаків відмінності під час ведення бою”. Однак французьким коперам спеціальним королівським указом заборонялося ходити під чорним прапором практично до останніх років їхнього існування.
Приблизно в ті ж часи, у 1694 році Англія видала закон, що встановлював єдиний прапор для вирізнення англійських приватирських кораблів: червоний прапор, який ураз отримав прізвисько “Червоний Джек”. Так з’явилося поняття піратського прапора взагалі. Варто зауважити, що на ті часи червоний прапор означав для будь-якого зустрічного корабля, що опір безглуздий. Однак услід за коперами цей прапор перейняли вільні пірати, і навіть не сам прапор, а ідею його кольоровості. З’явилися червоні, жовті, зелені, чорні прапори. Кожен колір символізував певну ідею: жовтий – безумство та неприхованість гніву, чорний – наказ скласти зброю. Піднятий піратами чорний прапор означав наказ терміново зупинитися та капітулювати, а якщо жертва не корилася, то піднімався червоний або жовтий прапор, що означало смерть усім на непокірному судні.
Так звідки ж усе таки походить прізвисько “Веселий Роджер”? Виявляється, “Червоний Джек” по-французьки звучав як “Jolie Rouje” (дослівно – “червоний знак”). Але коли його знову переклали англійською – він перетворився на “Jolly Rojer” – “Веселий Роджер”. Варто згадати, що на англійському жаргоні того часу rodjer – пройдисвіт, крадій. Окрім цього, в Ірландії та на півночі Англії за середньовіччя диявола часом називали “Старий Роджер”.
Сьогодні переважно вважається, що “Веселий Роджер” – це чорний прапор із черепом та схрещеними кістками. Однак насправді піратські прапори були дуже різноманітні: і чорні, і з червоним півнем, і зі схрещеними шпагами, і з пісочним годинником, і навіть з баранцем. А щодо “класичного” Веселого Роджера, то такий прапор уперше з’явився у французького пірата Еммануїла Вейна на початку 18 століття.
2. Повідомлення інформації з підручника під рубрикою “Мозаїка дрібниць” на с. 197 (Від карти – до сюжету), що висвітлює історію створення роману “Острів скарбів”.
4. 5-хвилинне есе.
П’ятихвилинне есе застосовується, щоб допомогти учням усвідомити свої думки з вивченої теми, а вчителеві з’ясувати рівень засвоєння знань учнями.
1. Написання 5-хвилинного есе із завданням сформулювати найважливіші відомості або ідеї, які пролунали на уроці та сформулювати одне цікаве запитання, пов’язане з почутим.
2. Вибіркове оприлюднення есе.
5. Підбиття підсумків уроку.
6. Домашнє завдання.
1. Читати роман до кінця.
2. У “Щоденнику літературних спостережень” складати план характеристики Джима Гокінса.
3. З метою підготовки до переказу змісту роману та бесіди за його змістом складати простий план подій “Слідом за автором” .
(2 votes, average: 4.00 out of 5)