Стельмах Михайло Панасович
ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
Стельмах Михайло Панасович (1912-1983)
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Основні твори: романи “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”, “Правда і кривда”, “Дума про тебе”, “Чотири броди”, “Велика рідня”, повісті “Гуси – лебеді летять”, “Щедрий вечір”.
М. П. Стельмах народився 24 травня 1912 р. у с. Дяківці Літинського району на Вінничині в родині незаможного хлібороба.
Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту
Перша збірка поезій “Добрий ранок” виходить під редакцією А. Малишка 1941 р.
М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну перебуваючи у лавах Радянської Армії. У 1941 р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування – знову на фронті.
Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха “Провесінь” і “За ясні зорі” (1942), у 1943 р. з’явилась надрукована в Уфі книжка оповідань “Березовий сік” під редакцією Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору “На нашій землі” (1949) та “Великі перелоги” (1951) створили в сукупності (після кількох проміжних редакцій окремих частин) об’ємний роман-хроніку під назвою “Велика рідня”. Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:
1957 р. – роман “Кров людська – не водиця”, написаний до 40-річчя Великого Жовтня;
1959 р. – роман “Хліб і сіль”, який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961 p.;
1961 р. – роман “Правда і кривда”, несподіваний своєю публіцистичною “відкритістю”;
1969 р. – роман “Дума про тебе”.
Останній роман – “Чотири броди” (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980 p.), як і “Велика рідня” і “Дума про тебе”, об’єктом зображення має українське село 1930-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми – голоду 1933 p., сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.
Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок “Шляхи світання” (1953) та “Жито сили набирається” (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного – “Поезії” (1958) і “Мак цвіте” (1968) – та виданням кількох книжечок для дітей.
У 1957 р. вийшла друком п’єса “Золота метелиця”, яка поклала початок низці драматичних творів: “Кров людська – не водиця”, 1958; “Правда і кривда”, 1965; “Зачарований вітряк”, 1966; “На Івана Купала (Дума про Морозенка)”, 1966; “Кум королю”, 1967; “Дума про любов”, 1971.
М. Стельмах – знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр (“Над Черемошем”, 1952; “Гуси-лебеді летять”, 1964; “Щедрий вечір”, 1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983 р.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)