Скорочено Еллінізм і Менандр Аристофана
Переможні походи Олександра Македонського привели до захоплення величезних земель на Сході. Після смерті полководця в 323 р. до н. е. зав’язалася запекла боротьба за владу між його полководцями, диад охами. Імперія розпалася на кілька великих монархій, серед яких виділялися царства Селевкидов у Сирії й Птолемеев у Єгипті, держави, називані елліністичними. Засновані Олександром Македонським міста на Сході ставали важливими центрами духовного, наукової, художньої життя У ці нові міста приїжджали із Греції поряд з торговцями й ремісниками
Почався новий етап у розвитку грецької літератури – елліністичний ( III-I вв. до н. е.). Цей час відзначений успіхами науки, математики, механіки (Евклид, Архімед), астрономії (Аристарх Самосский), медицини, географії, філології. Одержує розвиток також книжкова й бібліотечна справа, чому сприяє винахід – поряд з папірусом нового писального матеріалу,
В Олександрії, одному з найбільших культурних центрів, збирається бібліотека, у якій накопичене в I в. до н. е. до семисот тисяч сувоїв. Ці безцінні скарби, на жаль, минулому знищені під час пожежі. Здобуває популярність філософія стоїцизму, основоположником якої був Зенон, уродженець Кіпру. Головне в стоїцизмі – його етика, вчення про чесноту, що полягала в спокої, незворушності, в умінні непохитно переносити удари долі. Послідовники іншого видного філософа епикура, епікурейці, головна увага приділяли поводженню людини, вищими цінностями якого вважалися спокій, урівноваженість і духовні радості, їхнім девізом було: “Живи потай”, т. е. знаходь щастя серед друзів, не шукай зовнішньої слави, не втручайся в справи держави.
Ще одна філософська школа, кініків, проголошувала як вищу чесноту людини, його вміння насолоджуватися малим, бути незалежним від держави, суспільства, навіть від культури й сім’ї. Знаменитим кініком був філософ Диоген, відповідно до легенд взагалі, що кинув виклик, загальноприйнятому порядку й жив у бочку. Коли його відвідав Олександр Македонський і запитав його, що він бажає, щоб йому даровал могутній полководець, Диоген гордо відповів йому: “Не заслоняй сонце”. В епоху еллінізму змінився загальний характер літератури. Людина все в меншому ступені відчуває себе громадянином, від якого залежить доля держави Він цілком перебуває під владою всесильного монарха, чиновників, знаті.
Індивід усе більше протистояв суспільству, державі як ворожої йому силі, а тому прагнув знайти притулок у частках, особистих відносинах. Якщо в класичний період письменники були володарями дум, ставили корінні проблеми, суспільні, релігійні, моральні, політичні, то тепер література більше замикалася на зображенні внутрішнього миру людини. Політична проблематика в умовах монархічної держави або зникла, або зводилася до відвертих лестощів стосовно володаря. На зміну широкомасштабним добуткам, епосу, трагедії приходять “малі” жанри – мініатюра, елегія, епіграма, ідилія, епиллий (“малий епос”). Предметом зображення стають сім’я, побут, інтимні переживання Найбільш значний внесок еллінізму в літературу – це новоаттическая комедія.
Вона відмінна від древнеаттической, представленої, як уже писалося, Аристофаном, що носив яскраво виражений політичний, соціальний, тенденційний характер. Новоаттическая комедія, у чомусь близька до деяких психологічних трагедій Еврипида, розквіт якої падає на III в. до н. е., – побутова, любовна, сімейна У ній немає відчайдушного аристофановского веселощі й буфонади. Акцент зроблений на психологічній характеристиці персонажів. У новоаттической комедії обігравалися деякі характерні сюжети й мотиви: спроби юнака звільнити кохану з рук звідника; доля підкиненої дитини, породженого поза шлюбом; відносини батьків і дітей; суперництво між старим батьком і сином, закоханим у дівчину; ревнощі й інші любовні перинетии. Видатним майстром новоаттической комедії був Менандр, що жив в343-ок.
291 р. до н. е. Біографія його маловідома Він жив в Афінах, чурался громадського життя, був утворений, начитаний, займався філософією. Будучи незалежним, відхилив речення пануючи Птолемея переселитися в Олександрію. Написав близько 100 комедій, від яких залишилося лише кілька невеликих фрагментів.
В 1905 р. був виявлений папірус із фрагментами декількох комедій Менандра (“Герой”, “Відрізана коса”, “Третій суд” і ін.). В 1956 г. відбулася значна подія: була знайдена повністю збережена комедія “Угрюмец” (інший переклад “Буркун” або “Людиноненависник”). Комедія Менандра “Третейський суд” відрізняється психологізмом, у ній – галерея образів з яскравими характерами.
Її тематика й сюжетні колізії характерні для новоаттической комедії вцелом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)