Співзвучність поезії І. Франка з народнопісенною творчістю ІВАН ФРАНКО
У моїй кімнаті лунає щира і задушевна, глибока і лірична і хвилююча пісня:
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І я вже справді не хочу бачити нічого: ні сонця неба, а лише ще й ще раз почути:
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Я дістаю з книжкової шафи книжку, читаю: Іван Франко. “Зів’яле листя” (1886-1896).
Поезія І. Я. Франка близька до народної творчості своєю глибиною і простотою. Породили його збірку “Зів’яле листя” невмирущі народні джерела. Поезії митця – це
Цикл “Веснянки” зі збірки “З вершин і низин” пронизаний народнопоетичними мотивами. Перша частина циклу в якійсь мірі алегорична, друга ж повністю вводить нас у коло роздумів поета над людською і власною долею. У них більше психологічних паралелізмів, притаманних народним пісням. Зокрема автор користується улюбленим в народних піснях прийомом поетичних асоціацій за схожістю чи контрастом.
Важко якось соловію щебетать,
Важко весну, хоч як красну, зустрічать…
Лірику глибоких почуттів,
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Більшість віршів збірки “Зів’яле листя” – медитації в дусі народної ліричної пісні. В них письменник широко використовує повтори, психологічні паралелізми, пейзажні зачини – засоби, характерні для народної пісенної творчості:
Зелений явір, зелений явір,
Ще зеленіша іва;
Ой між усіма дівчатоньками
Лише одна мені мила.
І знову бачимо, що ці повтори використані Франком для підсилення основної думки поезії. Не випадково більшість віршів збірки покладені на музику і вони стали романсами, що сприймаються вже як народні.
Неперевершено чаруюча поетика народної пісні, її музична тональність і душевна глибина виражені і в ряді інших віршів, таких як “Ой жалю мій, жалю”, “Чого являєшся мені у сні?”, “Оце тая стежечка”. Стилізація під народну пісню, використання характерних для народних пісень зачинів, звертань, ліричних повторів, психологічних паралелізмів і найскладніших форм народнопісенної лірики взагалі притаманні збірці “Зів’яле листя”.
Тонке відчуття рідного слова формує майстерність, якою позначена поетична творчість І. Я. Франка. Митець шанував понад усе безцінний скарб народнопісенного досвіду:
Криниця та з живою, чистою водою –
То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,
Співа до серця серцем, мовою живою.
Народні пісні органічно переплелися з піснями, створеними на вірші поета. Багато хто, співаючи їх, забуває про те, що створені вони професійним поетом. І це найбільше визнання для творця. Адже народна поезія є джерелом творчого натхнення багатьох українських письменників, зокрема Т. Г. Шевченка, послідовником якого є І. Я. Франко. Завдяки величезному таланту поета його прекрасні, незрівнянні поезії стали співзвучні з народною творчістю. Тим і зумовлене їхнє безсмертя, їхнє життя в народі, в поколіннях минулих і майбутніх.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)