Спів про рідну землю (за поезією М. Рильського) МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Спів про рідну землю (за поезією М. Рильського)
Поезії видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського захоплюють своєю витонченістю та глибиною образів. Найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. Гармонійне існування ліричного героя залежить від його єднання з красою, що оточує його, віднайдення її в праці, спогляданні природи.
В одному з віршів М. Рильський зображує дівчат, які працюють на винограднику і співають народну пісню “На городі верба рясна…”
Вони
Щоб тепло й працю вилити в одно…
Разом з ними співає все довкола, навіть сивовусий бригадир – “скупий у мові, суворий в ділі” – і журавлі, які високо летять над тими дівчатами. У цьому вірші поет змальовує любов до всього земного. Відбувається поєднання людини і природи, творчий підхід людини до всього оточуючого.
Сповнений жадоби звукових вражень, поет уважно вслухається у голоси міської вулиці, у звуки шосе, мелодії степу та лісу. Він почуває себе невіддільною частинкою природи, змальовує своє поєднання з нею:
Ліс зустрів мене як друга
Горлиць
Пізнім дзвоном солов’їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням.
Максим Рильский майстерно відтворює звуки природи, тонко розуміє її “мову”. Він вплітає в рядки поезії надзвичайно яскраві спостереження. Ось, наприклад, у чому він бачить ознаки весни:
Вона – в бруньках блискучих на каштані,
В снігу рудому, у струмках брудних,
Що чистим сріблом грають у тумані,
Мов бруд ніколи й не торкався їх.
Вона – у краплях, що спадають дзвінко
Із голих віт, які стрясає птах,
Вона – в підсніжній зелені барвінку,
В сережках на березових гілках.
Читаючи ці рядки, мимоволі переймаєшся поетовими емоціями, переживаєш разом з ним радість бачення прекрасного.
Так само, як людина не може існувати без природи, природа теж не існує без людини. Вони стають красивими у взаємоєднанні. У вірші “Три дівчини” він знайомить нас із трьома студентками-агрономами, людьми одного віку, однакових умов життя. Але сприймають явища природи вони по-різному, що залежить, певно, від індивідуальних особливостей кожної людини. Одна з дівчат здатна сприймати навколишню красу:
Одна сказала: “Гляньте, гарно як!
Немов облита снігом кожна гілка!
Он, бач, на сонці затаїлась білка,
Он слід легкий, то перебіг русак!”
Читаючи ці рядки, я уявляю образ життєрадісної дівчини з романтичною натурою. Друга стриманіша у висловленні почуттів:
… Справді, весело, дівчата,
Хоч трохи й пізно, а м’ягка зима!
На лижах би! Та часу в нас нема…
Ще інакше реагує на те саме явище третя. Поет передає душевний стан дівчини, а також її ставлення до баченого:
Була чомусь лиш третя мовчазна,
Іде – немов не бачить і не чує…
Спитали дві: “Чого тобі бракує?”
– Морозу й сонця! – мовила вона.
І уявляється ця дівчина вольовою, сильною. Отже, поет майстерно зображує сприйняття природи людиною, і ми можемо зрозуміти особливості її душі.
У вірші “Діалог” М. Рильський висміює тих, хто через свою духовну вбогість вважає, ніби у часи космічної ракети, кібернетики та інших див поезія, музика, природа нічого не варті, що той, “хто мотор полагодити вміє, вартий більше, ніж знавець картини”. На це безглуздя поет гнівно зауважує:
Як же так убого ви живете,
Чом так занепали ви, скажіть,
Щоб у дні космічної ракети
Солов’я не в силі зрозуміть?
Він виступає проти байдужих, очерствілих душами людей, які не люблять природи і не розуміють її.
У своїх віршах М. Т. Рильський не тільки зображує поєднання людини і природи, а й закликає не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси в житті, від чарівного світу природи, мистецтва. Лише в єднанні корисної праці і краси людина може бути по-справжньому щасливою в житті.
Хто може випити Дніпро
Хто властен виплескати море
(1 votes, average: 5.00 out of 5)