Спілкування – це наука або мистецтво? (Твір у публіцистичному стилі)
Думаю, що кожний на питання: чи вмію я спілкуватися, – відповість так: “Скільки живе людина, стільки він учиться”. Знань ніколи не буває багато. А знання язикового етикету характеризують загальний рівень інтелекту й структури особистості. З питань культури спілкування написано чимало досліджень, мовознавцями, психологами, ученими різних наук. Чому ж цьому питанню на дається так багато уваги?
Спілкуватися можна “грамотно” і “безграмотно”. Партнерів по спілкуванню можна перетворити в недругів, а можна – у прихильників.
У спілкуванні людин, насамперед, повинен уміти зняти маску. Адже ми звикли соромитися відкрито висловлювати свої почуття.
У нас є заучені маски – шаблони зовнішнього
Хочеться порадити своїм ровесникам намагатися, щоб спілкування для них було приємним і корисним. Як говорять, треба вміти допомагати людям словом і справою
Помнете, що завжди необхідно бути уважним, увічливому й доброзичливим при спілкуванні, поважати співрозмовника, уважно його слухати. Відомо, що найкращий співрозмовник той, хто більше слухає, а менше говорить. Неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника
Іноді бісить, коли людина розмовляє без потреби голосно, уживає брутальні слова. А як важливо відчувати настрій співрозмовника, його відношення до ваших слів
Отже, спілкування – це наука й мистецтво
Деякі ради майбутньому ораторові
Всім відомо, що ораторів у світі менше, ніж поетів. У чому ж полягає секрет мистецтва красномовства?
Один з відомих ораторів Цицерон відзначав: “Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолода, і робить на них сильне враження”. Ораторство користується всіма перевагами поезії, а часто й родинно з нею. Оратор зобов’язаний чітко визначити тему, ідею виступу, підібрати відповідні засоби мовлення. Основна формула ораторства окреслюється так; “об цьому + що + як + навіщо”. Оратор повинен зацікавити слухачів, створивши цілісний психологічний портрет аудиторії, тримати її постійно в емоційній напрузі. Адже без людських емоцій не може бути ніякого пошуку істини
Не менш важливим їсти вміння працювати з фактами й аргументами, а також уміти візувати розумову діяльність співрозмовника, тобто створити атмосферу інтелектуальної, емоційної співтворчості. Ф. Ларошфуко повчав: “Сьогодення красномовство – це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба”.
Треба прагнути, щоб протягом виступу аудиторія слухала й подумки вела діалог. Оратор, виступаючи, повинен поводитися зі слухачами, як з рівними. Привертає всіх і надає виступу образності, яскравості цитування, тому що “дзвінка цитата спокушає нас більше, ніж правдиве мовлення” (Рафаель).
Важливою умовою сприйняття оратора є і його мовлення, що передбачає рішення думки в діючій словесній формі. Основні показники правильного виступу – виразність, точність, стислість, доцільність. Публіка не завжди зауважує, що говорять, але тонко помічає, як говорять. У світовій практиці красномовства можна знайти доречне використання іронії й фразеології, патетично-ідейний зміст фрази й обурливо-саркастична її фарбування
Ораторство – це важлива й складна наука, але той, хто опанує їй, буде відчувати й себе впевненим і щасливим. Тим, хто прагне пізнати всю тонкість красномовства, хочеться висловити побажання словами нашого великого оратора Феофана: “Молоді оратори! Вступивши в школу красномовства, знайте, що ви прагнете до такої почесної справи, що саме по собі настільки корисне, що його слід викладати не тільки для вашого добра, а й на благо Батьківщини!”
(2 votes, average: 4.50 out of 5)