“Сорокові, фатальні…”
“СОРОКОВІ, ФАТАЛЬНІ…” Сорокові, фатальні, Свинцеві, порохові… Війна гуляє по Росії, А ми такі молоді! Д. Самойлов В’ячеслав Леонідович Кондратьев знає війну не понаслышке: з перший днів боїв він на фронті, у гущавині солдатському житті, “на передку”. І тільки важке поранення в 1944 році змусило його демобілізуватися з армії. В 1979 році виходить його перша повість “Сашка”, написана в класичному стилі, заснованому Л. Н. Толстим в “Севастопольських розповідях”, продовженому в XX столітті письменниками-фронтовиками: Е. Носовим,
Герой повести – майже ровесник письменника (в 1941 році В. Кондратьеву був 21 рік). Приїхавши на фронт із Далекого Сходу, Сашка наївно думає, що може спізнитися повоевать із фашистами. Зовсім ще недосвідчений боєць, він довіряється своєї інтуїції, мало покладаючись у дозорі на хворобливого напарника. “Буває на передку таке, немов передчуття, немов голос якої говорить: не роби цього. Так було із Сашкой узимку, коли окопчики сніжні ще не станули. Сидів він в одному, стисся, умерзнувся чекаючи ранкового обстрілу, і раптом…
Ялинка, що перед окопчиком росла, упала на нього,
А при обстрілі в це саме місце – міна! Залишися Сашка там, ховати було б нема чого. От і зараз перехотілося Сашке повзти до німця, і всі!” Мріяв Сашка добути ротному добротні валянки з убитого фрица, так відклав задумане до ранку. Хочеться парубійкові виручити командира, що залишився в бездоріжжя без чобіт
Не кожному дано в такому пеклі думати про людей, зауважувати їхні потреби й намагатися допомогти. А в Сашки є ця прекрасна якість – щиросердність. Неспішно веде автор розповідь про фронтовий побут, героя – простому хлопцю, чесному й чуйному, із серцем, відкритим назустріч людям. Саме Сашка виявляє німецьку розвідку й повідомляє своїм, переборюючи завісу мінометного вогню. Парубійко наївно мріє про подвиг, і саме йому вдається захопити німця-розвідника
Сашка безстрашно переслідує фрица, прекрасно знаючи, що сам залишився без патронів, віддавши запасний диск ротному
(2 votes, average: 5.00 out of 5)