Сойка й кішка Мотя ( оповідання-спостереження із власного досвіду)

Ми живемо в одноповерховому будинку на тихій вулиці. Затишні палісадники оточують будинок. Зараз зима, усе занесло снігом. На галузях старих яблунь – товсті шари снігу. На одній з галузей – старенька годівниця для птахів. Сюди прилітають синиці, горобці, а останнім часом до нашої годівниці занадилася сойка. Нишпорить і надворі, як нахаба, заглядає у вікно. Більший птах відразу потіснив пташок. Вона залазить у годівницю, клює насіння, шматочки сала, а що не з’їсть, кидає додолу. На снігу їжу підхоплює перната дрібнота. Сойка певний час не

наносила турботи. Неприємності почалися, як завжди, зненацька.

Ранком ми вирішили, як звичайно, випустити нашу кішку Мотю, домашню улюбленицю, погуляти у дворі. Мотя, треба сказати, гарна кішка: пухната, її шерстка майже рожевого кольору, вуха небагато темніше, лапки начебто в білі рукавичках

Не встигли ми зачинити за кішкою дверей, як почули вимогливе мяу. Так Мотя завжди просилася в будинок. Ми відчинили двері, і кішка прожогом влетіла в кімнату. Тоді ми вирішили разом з нею вийти у двір, щоб з’ясувати, що так налякало нашу Мотю. І тут звідкись зверху пролунало неприродне ” няв-няв”. Нас відвідав

кіт? Але що він робить серед галузей засніженого дерева? Коли з дерева черговий раз почулося ” няв-няв”, ми зрозуміли, що ніякого кота там немає. Це подавала голос сойка. Вона й налякала нашу Мотю. Ми замахали руками – де там! Сойка не обертала на нас ніякої уваги. Крім того, вона знялася з галузі, початку кружляти й кричати. Потім села на крамницю й продовжувала дражнитися. Знову звелася, початку кружляти, огидно кричати – от-от клюне. На це ” няв-няв”, так голосне й бридке, прибіг сусідський собака Кулька. Він почав гавкати на сойку, і вона зникла

– Буде знати, як лякати нашу красуню, – засміявся мій молодший брат Іван


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Сойка й кішка Мотя ( оповідання-спостереження із власного досвіду)