Сойка й кішка Мотя ( оповідання-спостереження із власного досвіду)
Ми живемо в одноповерховому будинку на тихій вулиці. Затишні палісадники оточують будинок. Зараз зима, усе занесло снігом. На галузях старих яблунь – товсті шари снігу. На одній з галузей – старенька годівниця для птахів. Сюди прилітають синиці, горобці, а останнім часом до нашої годівниці занадилася сойка. Нишпорить і надворі, як нахаба, заглядає у вікно. Більший птах відразу потіснив пташок. Вона залазить у годівницю, клює насіння, шматочки сала, а що не з’їсть, кидає додолу. На снігу їжу підхоплює перната дрібнота. Сойка певний час не
Ранком ми вирішили, як звичайно, випустити нашу кішку Мотю, домашню улюбленицю, погуляти у дворі. Мотя, треба сказати, гарна кішка: пухната, її шерстка майже рожевого кольору, вуха небагато темніше, лапки начебто в білі рукавичках
Не встигли ми зачинити за кішкою дверей, як почули вимогливе мяу. Так Мотя завжди просилася в будинок. Ми відчинили двері, і кішка прожогом влетіла в кімнату. Тоді ми вирішили разом з нею вийти у двір, щоб з’ясувати, що так налякало нашу Мотю. І тут звідкись зверху пролунало неприродне ” няв-няв”. Нас відвідав
– Буде знати, як лякати нашу красуню, – засміявся мій молодший брат Іван