Соціальна небезпечність Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”)
З розвитком суспільства, з приходом нових ідей, з покращенням духовного стану суспільства дуже часто з’являються й негативні елементи. Так, наприклад, було після Національно-Визвольної війни українського народу у XVІІ-му столітті, з’явилися деякі полковники, які захищали лише свої інтереси, робили все тільки для себе…
Так сталося і СРСР. Були створені всі умови для того, щоб почали з’являтися бюрократи, “партійна номенклатура” та всякі інші партійці і керівники на місцях, що заважали розвитку суспільства, намагалися робити
Яскравим прикладом такого місцевого бюрократа є Володька Лобода. Пригадаємо, що він хотів зробити із собором: наказав взяти собор у риштування, а потім, він гадав, якось воно забудеться. Він, як син козацького роду, повинен був піклуватися про збереження цієї народної реліквії. Цей собор був збудований козаками кілька століть тому, і він є історичною пам’яткою, яку треба зберегти для нащадків. А Володька піклується лише про себе: як вгадати, про що думає керівник?..
Зараз із новин ми дізнаємося про знищення пам’ятників Будди на території Афганістану. Це великий
Пригадаємо про те, що Володька зробив із батьком: спочатку забирає його до міста, а потім віддає його до будинку, де живуть люди похилого віку. Чи можна ж так робити?! Коли його батько жив у селі, у нього був свій будинок, він жив досить непогано… І нащо все руйнувати, га?!..
Прочитавши роман “Собор”, ми на прикладі Володьки Лободи побачили, якою небезпечною для суспільства може бути людина. І у наші часи ми бачимо багато негативних прикладів того, що роблять наші керівники та чиновники. Та, може, вони “Собору” не читали?