“Сміх крізь сльози” в п’єсах Івана Карленка-Карого
В п’єсі “Суєта” Карпенко-Карий словами свого героя Івана Барильчен-: “Комедію нам дайте, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, крім їх волі, соромитися своїх вчинків”. І. Тобілевич так і намагався писати комедії. Його п’єси заставляють людей соромитися не тільки своїх вчинків, але й вчинків героїв, яких драматург “бичує сатирою страшною”. Шляхом комізму Карпенко-Карий бажав показати тяжке життя народу, його прагнення до волі, викрити представників української буржуазії,
У комедії “Мартин Боруля” драматург висміяв шляхтича Мартина Борулю, який протягом довгого часу добивався дворянського звання. Мартин Боруля заводить у домі “дворянські порядки”, а довідавшись про поразку, спалює документи, кажучи при цьому: “Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала”. Це саме сміх крізь сльози.
Тема комедії “Сто тисяч” – влада грошей у капіталістичному світі. Головний герой комедії, Герасим Калитка, мріє скупити всю землю навкруги. За три тисячі карбованців він купує сто тисяч фальшивих, бо купував він їх у такого ж шахрая, як і сам. Довідавшись про обдурення, Герасим намагається покінчити життя самогубством, та Копач випадково врятовує його. “Ха-ха-ха!… Сто тисяч! Обкрали… Ограбили… Нащо ви мене зняли з верьовки? Краще смерть, ніж така шітсря!” – ридаючи, каже Герасим Калитка Копачу. Це теж сміх крізь сльо-щ. Зажерливий і користолюбний, він не зміг перенести такого шахрайства по підношенню до себе. Але, я впевнена, якби йому спало на думку “провернуті!” піку операцію, він з чистим сумлінням пішов би на це. Такі його вислови: “бери і и свого, і в чужого”, “гроші всьому голова” яскраво свідчать про це. Трагіко-“лііім його становища наводить на думку, що такі життєві конфлікти були типовими для капіталістичного світу.
П’єси “Розумний і дурень”, “Сто тисяч”, “Хазяїн” створюють ніби трилогію, шугання і, як я гадаю, найкраща частина якої – комедія “Хазяїн”. На її прем’єрі V Києві головного героя, мільйонера Пузиря, грав сам Карпенко-Карий. Тема, за словами автора, – стяжання заради стяжання, без жодної іншої мети, іісмлі у Пузиря більше, ніж у цілому графстві, всю він її заробив своєю працею. І її! можна сказати, що він нерозумна людина, але неосвічена – так: “Не знаю, и на степах у Гоголя не бував”. Цей вислів теж у якійсь мірі сміх крізь сльо-ии – багата і розумна людина не знає, хто такий Гоголь. Його користолюбство ні? має меж. Про це яскраво говорить причина його загибелі: врятовуючи кілька норнин, що могла з’їсти гуска, він втрачає життя. З п’єси “Сто тисяч” ми дізнаємося, ким раніше був Пузир: “Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верстку шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить і зараз морду ниндючить перед своїм братом!”,. Будучи спочатку “так собі хазяїном, з середнім достатком*”, він користувався правилом: “аби бариш, то все можна”, а потім “де воно й набралося”. У цій п’єсі чітко вимальовується механізм блискавичного збагачення мужика. Талант стяжання Пузиреві даний від природи, тому він навіть смертельно хворий (сам винен, бо, жаліючи грошей, не дав згоди на операцію) виходить дивитися на куплених овець. Та це лише один з прикладів його ненажерливості. Літературні критики гадають, що комедія або трагікомедія Карпенка-Карого “Хазяїн” – найкраща п’єса з вісімнадцяти, створених драматургом.
В усіх трьох комедіях І. Тобілевич невипадково використовує, можна ска-аати, літературний засіб “сміх крізь сльози”. Він допомагає краще розкрити ті самі негативні риси характеру людей, які повинна висміювати комедія. Прикладів дуже багато. Пузир підрізає бороду, “щоб видко було орден”. Мільйонер, а ходить вдома у латаному халаті, а на вулиці – в старому кожусі. Це ставить його в комічне становище: одного разу Пузиря вигнав швейцар із земства, прийнявши за старця. Та й Боруля не кращий-Заводить у домі панські порядки: “Не можу уранці довго спать – боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає”. Дворянство він не одержав лиш з однієї комічної причини в одному з документів хтось з чиновників невірно написав прізвище Іїорулі – Беруля. “Сміх крізь сльози” допомагає нам зробити вірні висновки ;і п’єс. Це ж смішно, коли робоча людина намагається жити по-аристократич-ному (“Мартин Боруля”). Ненаситна жадоба ніколи не приводить до добра (“Сто тисяч”). Зумівши піднятися на якийсь виший ступінь, зумій поводити себе гідно цього ступеня (“Хазяїн”).
Справжня комедія завжди відзначається глибоким суспільним змістом і актуальністю. У своїх комедіях Карпенко-Карий вживав “серйозний” гумор. Він реально зображував дійсність, без шаржування, без зовнішнього комізму, тому його п’єси мають такий глибокий зміст. І. Франко сказав: “Карпенко-Карий – це “першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя, тому його п’єси з великим успіхом проходили і проходять не тільки в українських театрах”. Я вважаю, що великий український драматург І. Тобілевич зробив ще одне відкриття у драматургії – він примушує глядача сміятися крізь сльози.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)