Смішне і страшне в оповіданні Чехова “Хамелеон”
Смішне починається у цьому оповіданні так: влітку, у велику спеку, поліцейський наглядач Очумєлов крокус містом, базаром, у шинелі, за ним – городовий з решетом конфіскованого агрусу.
Пожвавлення настає з появою ще однієї діючої особи – з’являється майстер Хрюкін у ситцевій накрохмаленій сорочці і розстебнутій жилетці. Так одяг відразу “говорить” про своїх господарів: шинель одягнуто в спеку, дешева сорочка з ситцю, але накрохмалена, щоб “показати” себе.
Його кусає собака, і Хрюкін радіє можливості отримати з невідомого
Очумєлов постає перед нами як якийсь монумент, а його шинель – як мантія у царя, яку придворні то знімають, то надягають.
Нам і смішно, і страшно – бо Очумєлов відчуває себе переможцем, йому вдалося викрутитися. Та й натовп сміється з Хрюкіна, а не з нього, хамелеона. Це символ цілої епохи, позначеної рисами зрадництва, брехні, двоєдушності. І хамелеонами у цьому оповіданні виявляються всі персонажі.