“Слово про похід Ігорів”. Особливості композиції та стилістичних засобів

УРОК 14

Тема. “Слово про похід Ігорів”. Особливості композиції та стилістичних засобів.

Мета: поглибити знання учнів про композицію художнього твору та стилістичні засоби в ньому, навчати знаходити елементи композиції “Слова…” та художні засоби; формувати вміння виразно й усвідомлено читати поему, вміти переказувати й коментувати сюжет поеми; виховувати вічні загальнолюдські цінності.

Обладнання: текст поеми, ілюстрації до неї.

Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література: типологічна подібність з іспанським

епосом XII ст. – з “Піснею про Сіда”.

Епіграф.

Тепер я знаю – всі ми родом звідти,

З пісень і болю давніх русичів.

М. Ткач

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Перевірка засвоєння учнями змісту ” Слова про похід Ігорів”.

Її можна провести у формі тестів:

1. У “Слові про похід Ігорів” йдеться про:

А) історичні події весни і літа 1240 року;

Б) похід хана Батия на Київ;

В) історичні події весни і літа 1185 p.;

Г) похід князя Ігоря 1183 року;

Д) всі події у творі вигадані.

2. В основі твору лежить розповідь про:

А) княгиню Ольгу;

Б) похід князя Ігоря

проти половців;

В) похід князя Ігоря проти татар;

Г) смерть князя Ігоря;

Д) оборона князем Ігорем Києва від половців.

3. “Слово…” починається згадкою про:

А) Святослава;

Б) Бояна;

В) полон князя Ігоря;

Г) княгиню Ольгу;

Д) перемогу князя Ігоря у битві з половцями.

4. Розповідь про Ігорів похід у творі розгортається на тлі:

А) історичного екскурсу автора в минувшину;

Б) сонячного затемнення;

В) постійних воєн;

Г) економічного занепаду;

Д) плачу Ярославни.

5. Сонячне затемнення у “Слові про похід Ігорів”:

А) віщує поразку князя Ігоря;

Б) віщує про велику біду, яка насувалася на Русь;

В) віщує перемогу;

Г) є лиш елементом природи;

Д) такого в творі немає.

6. Чим закінчується перша битва князя Ігоря з половцями:

А) поразкою Ігоревого війська;

Б) полоном князя Ігоря;

В) втечею русичів;

Г) перемогою руського війська;

Д) нічиєю.

7. Сумуючи за чоловіком, Ярославна звертається до:

А) Ігоря;

Б) Бога;

В) вітру, сонця та Дніпра;

Г) Святослава;

Д) сонця, птахів, тварин.

8. Втечі Ігоря з полону сприяє:

А) Кончак;

Б) Овлур;

В) Ярославна;

Г) Гзак;

Д) такого в творі немає.

9. Кому з героїв “Слова про похід Ігорів” належать слова “З вами, русичі, хочу голову свою покласти або напитися шоломом з Дону”:

А) Святославові;

Б) Ярославові;

В) Ігорю;

Г) Бояну;

Д) Ярославні.

10. “Полечу, казала, зегзицею по Дунаєві, омочу бобрян-рукав у Хаялі-ріці, утру князеві криваві рани на гарячім його тілі”, – говорить у творі:

А) Святослав;

Б) Ярослав;

В) Ігор;

Г) Боян;

Д) Ярославна.

11. Зі словами “О мої синовці Ігорю і Всеволоде! Рано почали ви Половецьку землю мечами усмиряти, а собі слави шукати”, – звертається до князів:

А) Ігор;

Б) Ярослав;

В) Святослав;

Г) Боян;

Д) Ярославна.

12. Автор “Слова про похід Ігорів”:

А) Боян;

Б) Ігор;

В) невідомий;

Г) Святослав;

Д) Ярославна.

(Ключі до тестів: 1 – в; 2 – б; 3 – б; 4- а; 5 – б; 6 – г; 7 – в; 8 – б; 9 – в; 10 – б; 11 – в; 12 – в. (За Н. Невінчаною).

2. Перегляд учнівських ілюстрацій до твору та коментування їх.

II. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу.

1. Бесіда за питаннями.

– Яке враження справило на вас “Слово про похід Ігорів”?

– Чи все у творі було зрозумілим?

– Які пояснення (виноски) були особливо цінними для розуміння змісту поеми? Зачитайте їх уголос.

– Пригадайте, що називається композицією художнього твору. Визначте особливості композиції “Слова про похід Ігорів”.

(Матеріал для вчителя. Композиція (Лат. composition від coinponere – складати, створювати, поєднувати) – зумовлений темою та ідеєю спосіб побудови художнього твору, що виявляється в розміщенні й співвідношенні таких складників, як авторський відступ, опис природи (пейзаж), опис місця дії (інтер’єр), опис зовнішності персонажів (портрет), подання характеристик персонажів (через зображення їх дій і вчинків, діалоги, монологи, самохарактеристики), порядок розгортання подій (сюжет), розстановки персонажів тощо. Композиція є вершиною формальної організації твору. Характер композиційної побудови значною мірою залежить від жанру твору, настанови автора на змалювання зовнішнього світу чи внутрішнього світу людини.

“Слово про похід Ігорів” має вступ, основну частину і закінчення. У вступі безіменний автор роздумує, в якій манері описувати події. Основна частина – це кілька оповідань: про виступ Ігоревої дружини, похід, битви з половцями та про події, пов’язані з поразкою русичів: “золотий сон” Святослава, “плач Ярославни”, втеча Ігоря з полону. Кінцівка – величання Ігоря, князів та дружини. Особливістю композиції “Слова…” є розлогі високохудожні описи природи та недотримання хронологічної послідовності в розповіді, авторські публіцистичні роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо).

– На скільки частин (епізодів) ви б поділили твір? Назвіть їх. Спробуйте скласти план “Слова про похід Ігорів”.

(Орієнтовано план може мати такий вигляд.

1. Ліричний вступ-заспів.

2. Розповідь про похід:

А) князь Ігор вирушає на половців;

Б) перша переможна і друга невдала битви з ворогом;

В) сон і “золоте слово” князя Святослава;

Г) плач Ярославни;

Д) втеча Ігоря з полону.

3. Закінчення – прославлення князів.)

2. Робота над текстом за складеним планом:

– Чим зумовлена наявність вступу у “Слові…”? Яка його роль?

– Про кого із народних співців згадується у ньому?

– Як автор ставиться до Бояна? Зачитайте вголос відповідні цитати.

– Як розпочинається похід князя Ігоря проти половців?

– Яке знамення отримали русичі на початку походу? Чи зупинило воно Ігоря? Чому?

– Як князь підіймає дух своїх воїнів, які злякалися сонячного затемнення? Прочитайте звернення Ігоря до дружини. Про що свідчать його слова?

– Яким був результат першого бою з половцями?

– Які художні засоби використав автор для змалювання перемоги русичів? Наведіть приклади.

– Яку битву, першу чи другу, більш детально описує автор “Слова…”? Чому?

– Скільки часу тривав другий бій русичів і половців на ріці Каялі? Чим він закінчився?

– З яким народним обрядом порівнюється битва у творі? Чи доречним, на вашу думку, є таке порівняння?

– Уважно прочитайте уривок твору від слів: “Були віки Троянові…” до “…На поживу вилітаючи в поле”. З якою метою автор поеми перериває опис бою і вдається до екскурсів у минуле? Яка картина постає перед вами з цього уривка?

– Як сприйняли звістку про поразку Ігоря на батьківщині? Чому автор наголошує, що навіть “мури в містах засмутилися, померкли веселощі”? Як називається художній засіб, використаний у наведеній цитаті?

– Докладно перекажіть сон князя Святослава. Чи можна його вважати пророчим і чому?

– До кого звертається київський князь із “золотим словом”? У чому саме воно полягає? Чому, на вашу думку, композиційно “золоте слово” Святослава стоїть у центрі поеми? Яка його роль у творі?

– Зі скількох частин складається епізод, який можна назвати “Плач Ярославни”? Чим зумовлений такий поділ?

– Яким силам і предметам природи дорікає Ярославна і за що? У кого просить допомоги? Як ви гадаєте, чому Ярославна-християнка звертається до вітру, Дніпра та сонця, а не до Бога?

– Автор порівнює дружину князя Ігоря з чайкою-жалібницею? Про що це свідчить?

– Чому, на вашу думку, князь Ігор наважується на втечу з полону?

– Прочитайте уривок від слів: “Стогне-гуде земля…” до “…Заморили ж вони бистрі свої коні”. Якими засобами поєднано в ньому напругу, динамізм подій, винахідливість Ігоря-втікача?

– Чому після прибуття до Києва Ігор вирушає в церкву до чудотворної ікони? Якої саме?

“У літописному оповіданні повідомляється, що Ігор спершу побував у різних руських містах – Донці, Новгород-Сіверському та Чернігові, а пізніше – в Києві. У “Слові…” нічого про це не сказано. Говориться тільки, що “їде Ігор Боричевим до святої Богородиці Пирогощої”. Чому він подався в церкву саме на Подолі?

Одні дослідники пояснюють цей вчинок так: можливо, князь раніше дав обітницю відслужити подячний молебень Богородиці, якщо його втеча буде вдалою.

Інші їм заперечують: про таку обітницю ніяких відомостей немає, а якби вона й була, то князь виконав би її в своєму граді або в одній з церков Верхнього міста (в Києві), де молилися князі та “лъпшия мужи”. Церква Богородиці Пирогощої була купецькою. Ігор мав створити дружину заново. Людей і коней міг набрати в своїй землі. А де взяти зброю, яка тоді коштувала дуже дорого? Очевидно, князь збирався позичити в купців потрібну йому суму грошей. У ті часи не було ні контор, ні клубів, ні бірж, де можна було б укласти договір – це робилося в церкві або коло неї і освячувалося священиком. Тут же, на Подолі, були зброярні, які славилися далеко за межами Києва. Ігор міг зробити майстрам своє замовлення” (За О. Бандурою).

– Як ставляться русичі до повернення новгород-сіверського князя з неволі?

– Який афоризм співця Бояна наводить автор і як саме застосовує його до характеристики складної історичної ситуації, в яку втягнув князь Ігор Русь необдуманим походом і страшною поразкою?

– Як закінчується “Слово про похід Ігорів”? Чим подібне закінчення поеми до “славословій” у народних думах?

3. Практикум з теорії літератури.

– У літературознавстві довго точилися дискусії щодо жанру “Слова…”. Одні називали давньоруську пам’ятку повістю, інші – героїчною піснею. Та на сьогодні найбільш загальноприйнятою є позиція, згідно з якою “Слово про похід Ігорів” – ліро-епічна поема.

Доведіть або спростуйте цю думку.

(Матеріал для вчителя. Поема – це ліричний, епічний, ліро-епічний твір із розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя. Це переважно віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві людські характери. Для поеми властиві динамізм, напруженість, повне розкриття характерів. За характером і широтою зображення дійсності та вираженням авторського ставлення до змальовуваного “Слово про похід Ігорів” є зразком ліро-епосу. Епічний компонент твору – не опис історичних подій з особливою увагою до змальовування передумов їх виникнення, розвитком і завершенням на більш широкому тлі перебігу тогочасної історії, соціально-економічних і політичних особливостей епохи.

Ліричний компонент поеми виявляється у вираженні автором своїх переживань за долю Руської землі, а також у змалюванні глибоких людських і державницьких почуттів князя Святослава щодо минулого, теперішнього й майбутнього Вітчизни, палких почуттів Ярославни. Таким чином, історія походу князя Ігоря подається не лише як об’єктивний історичний факт, а і як подія, що глибоко переживається, відчувається її свідками. Саме синкретичне поєднання об’єктивної оповіді про реальність з описом суб’єктивних вражень і думок з приводу цієї реальності дають підстави уточнити визначення жанрової специфіки “Слова…” як зразка ліро-епічної поеми).

4. “Пошук інформації”.

Учитель роздає учням заздалегідь підготовлені матеріали про пам’ятку іспанського героїчного епосу “Пісня про мого Свіда” та пропонує учням визначити, у чому виявляється типологічна подібність між нею та “Словом про похід Ігорів”.

(Матеріал для вчителя. Початок іспанській літературі кастильською мовою поклала велика пам’ятка іспанського героїчного епосу “Пісня про мого Сіда” (прибл. 1140 p.).

Центральною постаттю епосу є Сід, якого народ любовно називав “мій Сід”, додаючи – “у добрий час народжений”. Це особа історична. Руй (Родріго) Діас де Бівао (близько 1043-1099 pp.) належав до кастільської знаті й був начальником військ у короля Кастілії Санчо II. За військову доблесть він отримав прізвисько Кампеадор (ратоборець, войовник). Маври, які боялися і водночас поважали іспанського полководця, називали його Сідом, що по-арабськи означає “пан”. Після загибелі Санчо II його брат Альфонс VI незлюбив Сіда і за намовами придворних вигнав з країни. Спочатку Сід з дружиною перебував на службі то в іспанських, то в мавританських правителів, але, відвоювавши в маврів багату область Валенсію, став самостійним і помирився з Альфонсом. Руй Діас був видатним діячем реконкісти, він і звільнив від маврів значну частину Іспанії. Особисті риси Сіда – твердий характер, розсудливість, демократизм, талант полководця і державного діяча – сприяли його популярності серед народу. Він по праву вважається національним героєм Іспанії.

Певно, народ ще за життя Сіда оспівував його подвиги та перемоги. Але з великого епічного матеріалу про Руй Діаса збереглися тільки близька до історичних фактів поема “Пісня про Сіда”, поема “Родріго” (XIV ст.), що розповідає про молодість героя (у ній значне місце посідає вимисел) та великі цикли романсів XIV – XIV ст.

“Пісня про Сіда” – перлина іспанської культури. Створена в XII ст., вона дійшла до нас у списку 1307 р в неповному і частково перекрученому вигляді. Поема складається з 3735 віршів і має три частини. Окремі деталі в змісті, зокрема географія твору, дають вченим підставу стверджувати, що “Пісня” створена в південно-східній частині Кастілії, яка у XII ст. була центром народної поетичної творчості.

Початок Першої частини (“Вигнання”) загублений. Про причину сварки Сіда з королем Альфонсом відомо з інших іспанських джерел. Починається список з вигнання Сіда. Обливаючись гарячими сльозами, Сід прощається з рідним домом, дружиною, малолітніми дочками, яких він мусить залишити під захистом монастиря, і за суворим наказом короля під страхом смерті ‘їде на чужину. Довідавшись про вигнання Сіда, до нього сходяться “люди усякого роду, звідусіль”: селяни, ремісники, збіднілі рицарі, всі готові виступити на боротьбу з ненависними маврами. Спочатку важко доводиться Сіду. Він заглиблюється в мусульманські землі і з часом здобуває немало перемог. Не раз велика здобич потрапляє до його рук. Частину її Сід добровільно відправляє королю Альфонсу, бажаючи примирення з ним в ім’я спільної боротьби з маврами.

Зміст Другої частини “Заміжжя доньок Сіда” становить розповідь про те, як Сід, здобувши велике місто Валенсію, посилає королю 100 добірних коней. Король готовий помиритися зі своїм тепер могутнім васалом і дозволяє йому взяти до себе дружину і дочок. Знатні інфанти де Карріон, спокусившись багатством Сіда, вирішили одружитися з його дочками. Сам король виступає в ролі свата, вважаючи цей шлюб великою честю для Сіда. Неохоче погоджується Сід на заміжжя дочок, не до душі йому знатні женихи. Але він не хоче відмовити королю, до якого, забувши минулі образи, ставиться з великою пошаною. Сід запрошує до себе в Валенсію інфантів і урочисто святкує весілля.

Третя частина (“Безчестя в дубовому лісі Корпес”) тематично різноманітна. Інфанти де Карріон недовго прожили у згоді з Сідом. У доблесному оточенні Сіда вони виявилися нікчемами і боягузами. Не витерпівши насмішок васалів Сіда, зяті вирішили помститися. Вони просять дозволу поїхати в Карріон, щоб показати своїх молодих дружин родичам. Тяжко на душі в Сіда, але він благословляє дочок, віддає їм придане і щедро обдаровує зятів, вручивши кожному з них по бойовому мечу, що вважалося найбільшою честю. Інфанти тільки чекали нагоди помститися за свою ганьбу на дочках Сіда. Як тільки вони в’їхали

У володіння Кастілії, в дубовому лісі Корпес зіскочили з коней і тут, у гущавині, прив’язавши молодих дружин до дерев, побили їх бичами і острогами майже до смерті. Сід скаржиться королю. “Це король присватав моїх дочок, і моє безчестя є безчестям мого сеньйора”, – каже скривджений батько. Король збирає кортеси, куди неохоче з’являються інфанти в супроводі численної рідні. Передусім Сід вимагає повернення своїх мечів, потім приданого дочок, яке зяті встигли пустити на вітер. І зрештою, захищаючи свою честь, Сід викликає їх на поєдинок. У битві в долині Карріог, в землях інфантів, Сід з дружиною перемагає кривдників і прилюдно називає їх зрадниками. Переможець Сід знову віддає дочок заміж, вже за королів Наварри і Аррагона.

“Поема про Сіда”, як і вся середньовічна іспанська література, відрізняється від інших пам’яток західноєвропейської літератури цілим рядом особливостей. Якщо для французького і німецького народного епосу характерний трагічно-героїчний тон, то в іспанській поемі героїчне не відокремлене від повсякденного, тут подано різноманітний життєвий фон і домінує оптимістичне світосприйняття. Перед нами Іспанія епохи реконкісти, яка, на думку спеціалістів, не була настільки “чорним” періодом в історії Іспанії, як про це думали пізніше: “Дійові особи “Пісні” – не лише християнські та мавританські війська, в ній зображені люди, далекі від військового життя: жінки, діти, ченці, городяни, євреї; усі вони відтворюють картину мирного життя міст: торговельні угоди, розлуки, подорожі, вітання і радість зустрічей, весілля, зустрічі у тісному колі для обговорення сімейних справ або для веселих розваг, відпочинок після обіду, гарне вбрання, урочисті прийоми та релігійні церемонії”.

(Менендес Падаль Р. Избранные произведения. – М.: Иностр. литература, 1961.- С. 197).

Зміст поеми дуже близький до історичної основи. “Пісня” виникла через півстоліття після смерті героя, коли події життя та слава його ратних подвигів були живі у народній пам’яті. Поемі властива реалістична манера зображення подій та психології дійових осіб. Опис повсякденного буття та боротьби іспанців з маврами невідомий хуглар супроводжує величезною кількістю подробиць і деталей, характерних для того часу. Поема дає чітке уявлення про озброєння іспанських та мавританських воїнів, про тактику битв, військову термінологію.

Не тільки Сід, а й майже всі дійові особи “Пісні” історичні; вони були васалами, друзями або ворогами Сіда. Але є й відхід від історичних фактів. Так, спостерігається певна демократизація та ідеалізація образу Сіда. Всупереч історичному прототипу Сід показаний інфансоном, тобто рицарем, який не належить до придворної знаті. Хуглар також замовчував негативні момент в біографії та поведінці Сіда, наприклад, його службу у мавританських правителів. Демократизм та антиаристократична спрямованість поеми проявляються також у постійному висміюванні та засудженні різноманітних “високородних” пороків барселонської та леонівської знаті, а також інфантів де Карріон – гордовитості, хвастощів, марнотратства, боягузтва, підступності та жорстокості. Пихатій феодальній знаті протиставляються воїни Сіда та його найближчі помічники – люди сміливі, рішучі, дружелюбні й прості. В образі Сіда поет підкреслює найкращі риси іспанського народу – спокійну гідність, стриманість, прямоту, мудру терпеливість. Сід Кампеадор засуджує міжусобну ворожнечу, для нього батьківщина – це вся Іспанія, яку він хоче бачити вільною і єдиною.

Демократичний дух поеми свідчить про народний характер реконкісти, яка вилилась у широкий національно-визвольний рух. Іспанський народ вбачав у реконкісті не тільки національне визволення, а й визволення з-під кріпосного гніту. Адже учасник реконкісти звільняється від кріпацтва, вершник ставав ідальго, що зумовило виникнення в Іспанії численного дрібного дворянства, різко відмінного від старої іспанської знаті.

Важливе місце у поемі займає сімейно-побутова тематика. Сід не лише доблесний воїн і вірний васал, а й ніжний чоловік і батько. Розлучений з сім’єю, у вигнанні він увесь час думає “про любиму і вірну дружину”, піклується, щоб вона і діти не знали нестатків. Заздалегідь готує він посаг для дочок, бажаючи їм щастя та добробуту. Сім’я для Сіда – не лише об’єкт турбот, вона надихає його на мужні та героїчні вчинки. Так, Сід просить дружину Химену та дочок, щоб вони з високої башти спостерігали бій, який він буде вести, захищаючи Валенсію. І донья Химена є гідною свого чоловіка. Вона мужньо зносить життєві незгоди, твердо вірячи в краще майбутнє. Подружня вірність, щирість та згода панують у родині Сіда. Устої сім’ї у вузькому розумінні (батьки і діти) і як спільність родичів, що допомагають, захищають і відповідають одне за одного, – показані непохитними.

Вірний реалістичній манері, хуглар не приховує практичного ставлення до життя своїх героїв, але цей практицизм зумовлений тогочасною дійсністю, умовами буття. Люди, котрі йшли за Сідом, покинули свої будинки і майно, яке, за наказом короля, негайно конфіскувалось. Суд усвідомлює свою відповідальність за них: “Молю Бога, Отця небесного, щоб усім вам, хто залишив задля мене дім і спадкове майно, я міг зробити скільки-небудь добра – віддати вдвічі більше за те, що ви втратили”. Сід та його бійці відверто радіють військовій здобичі: коням, золоту, багатій одежі, дорогим тканинам, полоненим, яких можна продати або взяти за них викуп.

Іспанська поема відрізняється від французької “Пісні про Роланда” відсутністю релігійної екзальтації і фанатизму. Релігійний елемент займає в ній дуже скромне місце. Правда, у поемі зазначено, що боротьба з маврами ведеться в ім’я “доброго християнства”, але при цьому виявляється, що для дружини Сіда це можливість “здобути собі хліб насущний” і “заслужити плату”. На відміну від французького епосу, в іспанській поемі немає релігійної нетерпимості чи ненависті до іновірців. Людину тут оцінюють не за релігійною приналежністю, а за особистими якостями.

Стиль поеми позбавлений будь-якої пишномовності та манірності. В основному тон розповіді стримано-енергійний, часом у ньому відчутні інтимні інтонації (у родинних сценах), гумор (у побутових епізодах), епічний розмах і сила (у батальних картинах). Порівняно з французькою поемою “Пісня про Сіда” бідніша на зовнішні прикраси – метафори, поетичні порівняння. Але її автор добре володіє мистецтвом безпосереднього відчуття життя і легко робить читача свідком всіх цих подій, що відбуваються. Загальна реалістична тональність, сюжетна багатогранність, стійкий демократизм і гуманність “Пісні” здобули їй заслужену славу в віках (Г. Л. Рубанова, В. А. Моторний. Історія зарубіжної літератури середніх віків. – К., 1982).

III. Підбиття підсумків.

IV. Домашнє завдання.

Доберіть цитати до характеристики князів Ігоря, Всеволода та Святослава та підготуйте усну розповідь про героїв.