Скорочено “Вікторія” Гамсуна

Дія відбувається в сучасної письменникові Норвегії. Час від часу, коли затівається яка-небудь прогулянка або гра, діти власника поміщицької садиби, що у народі прозвали Замком, – Вікторія й Дитлеф – запрошують сина сусіда-мірошника, Юханнеса, скласти їм компанію. Хлопчик тягнеться до спілкування з однолітками, але щораз його боляче ранить, що молоді добродії ставляться до нього свысока, усіляко підкреслюючи, що він їм неровня. Особливо йому досаждає Отто, син багатія-камергера, що часто гостює в хазяїв маєтку. Тільки Вікторія дружески

до нього розташована, їй подобається слухати цікаві історії про тролів і велетнів, складені схильним до вигадок Юханнесом. Десятилітня дівчинка, що чотирма роками молодше невгамовного фантазера, благає його не женитися на принцесі – ніхто не буде любити його так, як вона. Юханнес їде в місто вчитися й вертається в рідні місця, коли йому виконується двадцять років. На пристані він бачить власника Замка, його дружину й Вікторію, що зустрічають прибулого додому на канікули тим же пароплавом Дитлефа.

Вікторія не довідається товариша дитячих ігор. Як же вона виросла й покращала! Не бажаючи собі в тім зізнатися,

Юханнес шукає зустрічі з Вікторією. І от вони зіштовхуються влесу.

Обоє почувають незручність, і розмова не клеїться. Юнак збентежений: Вікторія здається чужий і далекої, вона холодно звертається до нього на ви. Тільки прикидається люб’язної, а сама потішається над ним, роняє зарозумілі слова, думає Юханнес. Але ж їй однієї присвячені всі написані їм вірші! Юханнес із Дитлефом збираються плисти на човні на острів. З пароплава падає у воду дівчинка, і Юханнесу вдається врятувати що тонула, він стає героєм дня, всі його хвалять і захоплено привітають

Він щасливий, що Вікторія бачила, як він зробив цей учинок, цей подвиг. Однак же його постійно спантеличує поводження дівчини, обоє вони горді й самолюбні, і їхні відносини складаються важко. Юнак знову їде в місто й пише, пише… Його вірші починають друкувати, потім виходить збірник, він здобуває популярність як поет. А творчість його харчує любов, любов Квиктории.

Це почуття наповнює змістом і змістом його існування. Він знає, що Вікторія теж у місті, але не зустрічає її, оскільки не вхожий у те коло, де вона буває. Вікторія сама його знаходить. Юханнес неприємно уражений, помітивши в неї на руці кільце

Так, вона заручена, що з того? До того ж на те були особливі причини. А хіба він не заручений з Каміллою Сейер, що колись витягся з води? Вікторія бачила її, та виросла й стала прехорошенькою дівчиною. Говорять, він буває в них вдоме.

Юханнес підтверджує, що буває, тільки в нього й у думках не було нічого подібного. Вікторія повторює, що їй пора додому (вона живе в сім’ї камергера), але сама не дуже-те квапиться. Вони довго гуляють по парку, і Юханнес нарешті вирішується відкрити їй своє серце. Його слова дихають пристрастю й хвилюванням

Ах, якби вона сказала, що він хоч трошки доріг їй, це б додало йому сили, він домігся б у житті багато чого, майже недосяжного. З’ясовується, що Вікторія відповідає йому взаємністю. Юханнес почуває, що він щасливий, йому хочеться знову й знову бачити Вікторію, він шукає зустрічей, але поруч із нею постійно її наречений – лейтенант Отто. Юханнес проходжується біля будинку камергера, і нарешті через два дні Вікторія виходить на побачення. Те, що вона сказала, – правда, підтверджує дівчина, але їм не призначено бути разом, занадто багато чого їх розділяє

Батько ніколи б не дав згоди на їхній шлюб. І нехай Юханнес припинить невідступно випливати за нею. Юханнес розгублений і подавлений. Одержавши запрошення на званий вечір до дружин Сейер і довідавшись, що там буде Вікторія, він посилає записку із увічливою відмовою: не треба більше зустрічей з нею. Всю осінь і зиму він проводить затворником, майже ніде не буваючи, і працює над великою книгою. Закінчивши її, він відносить свій Твір видавцеві і їде за границю

До осені виходить його нова книга, написана на чужині. Приходить визнання, популярність, його ім’я в усіх на вустах. Один раз у будинку мірошника з’являється Вікторія, їй хочеться довідатися, немає чи від Юханнеса яких-небудь звісток. Але батьки нічого не знають про нього, він їм не пише. Два дні через приходить лист, що Юханнес приїде через місяць, і мірошник поспішає із цією звісткою вимение.

Вікторія сприймає його повідомлення з повною байдужістю, мірошник збентежений: дарма дружина затверджувала, начебто їй ведене, що на душі в поміщицької дочки. Юханнес знову на батьківщині, він обходить місця, з якими зв’язані спогади дитинства. У лісі він зустрічає Вікторію, та збирає квіти, у Замку чекають гостей і треба прикрасити будинок. Молоді люди не бачилися два роки, любов тягне їхній друг до Друга, але обоє борються із собою, придушуючи це почуття. Юханнес одержує запрошення до хазяїв маєтку на званий вечір

Він уперше переступає поріг цього будинку, де зустрічає досить теплий прийом – адже тепер він знаменитий письменник. Як обіцяний сюрприз Вікторія підводить до нього Каміллу, що спеціально запросила в гості, тепер це чарівна сімнадцятилітня дівчина. По доброті щиросердечної знайшла собі заступницю, думає Юханнес.

З’ясовується, що прийом організований з нагоди оголошення заручини. З розмови гостей Юханнес довідається, що власник маєтку перебуває на грані руйнування, а наречений – багатий, вигідна партія. Юханнеса зачіпають колючості Вікторії, неї примхи

Тільки Камілла скрашує йому перебування там. Поводження Вікторії виглядає взагалі досить дивним, що зауважує наречений. Зачувши негарне, Отто, такий же пихатому й зарозумілий, як у дитинстві, задирає і як би невзначай зачіпає Юханнеса по особі, той відразу залишає будинок. Камілла заходить на млин провідати Юханнеса. Вони відправляються гуляти по лісі. Юханнесу здається, що він знає вихід з тупикової ситуації – він робить речення Каміллі. Дівчина зізнається, що давно любить його. Наступного дня Юханнес приходить на пристань проводити Каміллу й довідається від її, що Отто вбит. о

Виявилося, що після інциденту, що відбувся, він в одна мить зібралася й виїхала із сусідом-поміщиком на полювання на вальдшнепів, де й потрапив під очманілу кулю. Юханнес хоче виразити співчуття Вікторії, але чує від її образливі слова. Пізніше вона просить вибачення за свою витівку, пояснює ситуацію. До шлюбу з Отто змушував батько, щоб не допустити руйнування сім’ї

Вона була проти, заявивши, що нехай краще батьки застрахують її життя, а потім вона утопиться в затоці або в греблі, але змушена була поступитися, випросивши трирічну відстрочку. Завтра вони з матір’ю повинні перебратися в місто, у садибі залишиться тільки батько. Вона очікує почути від Юханнеса слова любові й підтримки, але він мнеться, а потім зніяковіло зізнається, що в нього є наречена. Ранком мірошник допомагає доставити тіло Отто на пароплав і, виконуючи доручення Вікторії і її матері, вертається вимение.

Там він стає свідком, як поміщик ретельно й обдумано влаштовує підпал і гине. Коли сусіди збігаються, уже нічого не можна поробити, садиба згоряє дотла. Юханнес працює над черговою книгою, коли до нього заходить Камілла. Вона захоплено розповідає про бал, на якому їй довелось бути, і про знайомство з англійцем Ричмондом.

До речі, батьки влаштовують званий вечір, запрошена й Вікторія з матір’ю. Бедняжка так схуд. Юханнес пригадує, скільки ж вони не бачилися, десь біля року

Ні, він не піде, не хоче цієї зустрічі. З’явившись наступного разу, Камілла повідомляє, що Вікторія танцювала весь вечір, а потім їй стало погано, її відправили додому. Постійний предмет її розмов – новий знайомий, Ричмонд. Вона не може розібратися в щиросердечному сум’ятті, їй здається, що, приймаючи його залицяння, вона віддає свого нареченого. Юханнес догадується, що в ній прокинулося велике сьогодення почуття

Він не збирається перешкоджати її щастю з іншим, але на душі в нього стає порожньо й холодно. Юханнесу повідомляють, що Вікторія вмерла, у неї була сухота. Він читає її передсмертний лист, повний ніжності й сумуй, де вона шкодує про любов, що не відбулася, невдалої житті