Скорочено РУКАВИЧКА – ФРІДРІХ ШИЛЛЕР
ФРІДРІХ ШИЛЛЕР
РУКАВИЧКА
Ждучи на грища і забави,
В звіринці своїм величаво
Король Франциск сидів;
Тіснились вельможі при троні,
А кругом, на високім балконі
Дам барвистий вінок процвів.
Король дав знак рукою –
І з грат сторожкою стопою
Виходить лев;
Але не лунає рев:
Пустелі друг
Зором німим обводить круг
Арени –
І випростав з позіхом члени,
І гривою стряс густою,
І ліг самотою.
І знову владар маше рукою –
На знак царський Тигр жаский
З клітки рине тісної Скоком
Лева він бачить і виє,
Напружує шию,
Кола страшні вибиває хвостом
І лиже рот язиком;
І кроком несміло-пружним
Лева обходить він
І, волі невольний син,
Повнить арену риком
Хрипким і диким. –
Погас його рев луною,
І осторонь хижий ліг.
І знову владар маше рукою –
І до дверей вивертає їх:
Двох леопардів прудких;
В буянні мужнього палу
Тигра вони напали;
Той лапою б’є їх тяжкою,
І вже підводиться лев;
Його могутній рев
Прогримів – і став спокій;
І, не давши волі злобі рвачкій,
Люті лягли по короткім бою.
Нової жде
І раптом упала з балкона
Рукавичка красної дами
Між хижаками.
І мовить лицарю юна Кунігунда,
Глузлива красуня:
“Щодня, щогодини, лицарю мій,
Присягаєтесь ви в любові своїй –
Принести рукавичку прошу я вас!”.
І лицар Делорж поспішає і враз
Збігає наниз безстрашно,
І кроком твердим Ступає між звіром тим,
І бере рукавичку відважно.
І, повні подиву й жаху німого,
Лицарі й дами глядять на нього,
А він, спокійний, назад іде –
І гомін безмежний навколо росте
На честь його перемоги.
Кунігунда героя очима вітає –
Той погляд щастя йому обіцяє –
Але, зійшовши під крики бучні,
Він рукавичку в лице їй кинув:
“Подяки, дамо, не треба мені!” –
Сказав і її покинув.