Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Скорочено “Прощай, Гульсары!” Айтматова

Скорочено “Прощай, Гульсары!” Айтматова

Минулою осінню приїхав Танабай у колгоспну контору, а бригадир йому й говорить: “Підібрали ми вам, аксакал, коня. Старуватий, щоправда, але для вашої роботи зійде”. Побачив Танабай інохідця, а серце в нього боляче стислося. “От і свиделись, виходить, знову”, – сказав він старому, заїждженому вкрай коневі. Перший раз він зустрівся з інохідцем Гульсары після війни

Демобілізувавшись, Танабай працював на кузні, а потім Чоро, давній друг, умовив їхати в гори табунником. Там-Те вперше й побачив буланого, круглого, як м’яч” маляти

полуторалетку. Колишній табунник Торгой сказав: “За такого за старих часів у бійках на стрибку голови клали”.

Пройшла осінь і зима. Лугу стояли зелені-зелені, а над ними сіяли білі-білі сніги на вершинах хребтів. Буланий перетворився в стрункого міцного жеребчика.

Одна лише пристрасть володіла їм – пристрасть до бігу. Потім прийшов час, коли він навчився ходити під сідлом так стрімко й рівно, що люди ойкали: “Постав на нього цебро з водою – і ні краплі не виплеснеться”. У ту весну високо піднялася зірка інохідця і його хазяїна. Знали про їх і старий і млад. Але не було випадку, щоб Танабай

дозволив кому-небудь сісти на свого коня

Навіть тій жінці. У ті травневі ночі в інохідця почався якийсь нічний спосіб життя. Удень він пасся, обхаживая кобилиць, а вночі, відігнавши колгоспний табун у лощину, хазяїн скакав на ньому до будинку Бюбюжан.

На світанку знову мчалися вони по непримітних степових стежках до коней, що остались у лощині. Один раз трапився страшний нічний ураган, і Гульсары з хазяїном не встигли до череди. А дружина Танабая ще вночі кинулася із сусідами на допомогу

Табун знайшли, удержали в яру. А Танабая не було. “Що ж ти, – тихо сказала дружина блудному чоловікові, що повернувся. – Діти геть незабаром дорослі, а ти…” Дружина й сусіди виїхали. А Танабай гримнувся на землю

Лежав особою долілиць, і плечі його тряслися від ридань. Він плакав від сорому й горя, він знав, що втратив щастя, що випало останній раз у житті. А жайворонок у небі щебетав…

Узимку того року в колгоспі з’явився новий голова: Чоро здав справи й лежав у лікарні. Новий начальник захотів сам їздити на Гульсары. Коли повели коня, Танабай виїхав у степ, ктабуну.

Не міг заспокоїтися. Осиротів табун. Осиротіла душачи

Але один раз ранком Танабай знову побачив у табуні свого інохідця. Зі звисаючим обривком недоуздка, під сідлом. Утік, стало бути. Гульсары тягло до череди, ккобылам.

Він хотів відганяти суперників, піклуватися про лошат. Незабаром приспіли з аила двоє конюхів, повели Гульсары назад. А коли іноходець утік третій раз, Танабай уже розсердився: не було б лиха. Йому стали снитися неспокійні, важкі сни. І коли перед новим кочовищем заїхали в аил, він не витримав, кинувся на стайню. І побачив те, чого так боявся: кінь стояв нерухомо, між задніми раскоряченными ногами тяжчала величезна, завбільшки із глечик, туга збуджена пухлина

Самотній, вихолощений. Восени того року доля Танабая Бекасова зненацька повернулася. Чоро, що став тепер парторгом, дав йому партійне доручення: переходити в чабани. У листопаді гримнула рання зима

Суягные матки сильно здали з тіла, хребти випирали. А в коморах колгоспних – усе під мітелку. Наближався час окоту. Отари стали перебиратися в передгір’я, на окотные бази. Те, що Танабай побачив там, потрясло його як грім серед ясного дня. Ні на що особливе він не розраховував, але щоб кошара стояла із прогнилим і проваленим дахом, з дірами в стінах, без вікон, без дверей – цього не очікувався

Усюди безгосподарність, який світло не видывал, ні кормів, ні підстилок практично немає. Так як же так можна? Працювали не покладаючи рук. Сутужніше всього довелося з очищенням кошари й рубанням шипшини. Хіба що на фронті так доводило вколювати. І один раз уночі, виходячи з носилками з кошари, почув Танабай, як замекав у загоні ягня. Виходить, почалося

Танабай почував, що насувається катастрофа. Окотилася перша сотня маток. І вже чутні були голодні лементи ягнят – у виснажених маток не було молока. Весна заявилася з дощем, туманом і півднем

И став чабан по нескольку штук виносити сині трупики ягнят за кошару. У душі його піднімалася темна, страшна злість: навіщо розводити овець, якщо не можемо вберегти? І Танабай, і його помічниці ледве трималися на ногах

А голодні вівці вже вовна їли друг у друга, не підпускаючи до себе сисунців. І отут до кошари під’їхали начальники. Один був Чоро, іншої – районний прокурор Сегизбаев.

Цей-Те й став корити Танабая: комуніст, мол, а ягнята дохнуть. Шкідник, плани зриваєш! Танабай у люті схопив вила… Ледве віднесли прибульці ноги. А на третій день відбулося бюро райкому партії, і Танабая виключили з її рядів

Вийшов з райкому – на конов’язі Гульсары. Обійняв Танабай шию коня – лише йому поскаржився собі на лихо… Все це Танабай згадував тепер, через багато років, сидячи в багаття. Поруч нерухомо лежав Гульсары – життя залишала його. Прощався Танабай з інохідцем, говорив йому: “Ти був великим конем, Гульсары. Ти був моїм другом, Гульсары.

Ти несеш із собою кращі роки мої, Гульсары”. Наступав ранок. На краю яру ледве жевріли вугіллячка багаття

Поруч стояв сивий старий. А Гульсары відійшов у небесні табуни. Ішов Танабай по степу. Сльози стікали по особі, мочили бороду. Але він не втирав їх. Те були сльози по інохідці Гульсары.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Скорочено роману Прощай, зброя! Хемингуея е Дія відбувається в 1915-1918 гг. на італо-австрійському фронті. Американець Фредерик Генрі – лейтенант санітарних військ італійської армії (італійської – тому що США ще не вступили у війну, а Генрі пішов добровольцем). Перед настанням у містечку на Плавні, де коштують санітарні частини, – затишок, офіцери проводять час хто як уміє –...
  2. Короткий переказ роману Прощай, зброя Прощай, зброя! роман, у якому Хемингуей звертається до подій, що стали причиною життєвої трагедії героїв “Фиести”. У передмові, написаній в 1948 р. до нового видання “Прощай, зброя!”, Хемингуей сказав: “…письменник не може залишатися байдужим до такому що не припиняється, нахабному, смертовбивчому, брудному злочину, яке являє собою Війна “. Саме до...
  3. Роман Айтматова “Буранний полустанок” (“І понад вік триває день”) Після шістдесятницької генерації зі спробами національного відродження, тепер уже на ленінських засадах, які нібито були проігноровані у культівські часи, небагато представників музи усвідомлювало руйнівний дух часу, безперспективність декларованих кремлівською геронтологією ідей. Заідеологізована художня сфера, орієнтована на оспівування примарних ідеалів, не в силі була повернути втрачені зв’язки поколінь: поклоніння не Творцю,...
  4. Хемингуэй “Прощай зброю!” Эрнеста Хемингуэя ((1899-1961) можна назвати одним з найбільш популярних і впливових американських письменників 20 в., що здобув популярність у першу чергу своїми романами й оповіданнями. Ім’я видатного американського письменника Эрнеста Хемингуэя стало символом літературного успіху й слави, відточеного майстерності, працьовитості й глибокої, щирої любові кчеловеку. Основним змістом його Творчості 1920-х...
  5. Герой роману Э. Хемингуэя “Прощай, зброя!” Фредерик Генрі герой роману Э. Хемингуэя “Прощай, зброя!” (1929). Образ Ф. Г. виявляє собою розвиток ліричного героя Хемингуэя й типологически пов’язаний з такими персонажами, як Никнув Адамові (“У наш час”, 1925), Джейк Барнс (“Фиеста /И сходить сонце/”, 1926). (В американському літературознавстві “wounded hero”, тобто “поранений герой”.) В образі Ф. Г....
  6. Проблема загубленого покоління в романі “Прощай, зброя!” У романі “Прощай, зброя!” (1929) Хемингуэй знову вертається до проблеми “загубленого покоління”. Цього разу Мова йде про те, як Війна обесчеловечила людини, як сформувалися люди “загубленого покоління”. Доля людини й суспільство – ця проблема, що старанно уникав письменник в інших своїх добутках, поневоле встає перед ним Італійські соціалісти в романі...
  7. Роман Айтматова “Плаха” Власне такою ж злободенністю у необхідності домінанти духовного начала в людині, багатством філософської проблематики, осмисленням людських взаємин з природою, нерозумне споживацьке відношення до якої може принести непоправні втрати, відзначається і наступний, не менш резонансний роман письменника “Плаха” (1986) – твір, який побачив світ у рік апокаліптичної Чорнобильської катастрофи. Певною мірою...
  8. Біблійні мотиви у романі Ч. Айтматова “Плаха” Церква священна, світ – не священний. Але світ врятований у надії, і кров Христа, живлющий принцип Спокути, тут вже робить свій вплив. Жак Мартен. Відомо, як довго не хотів Олександр Блок уводити у фінал своєї поеми “Дванадцять” образ Ісуса Христа, але в підсумку визнав: “Все ж таки це він, Христос”....
  9. Життя і творчість Чингіза Айтматова Чингіз Айтматов народився в 1928 році в долині ріки Талас, у кишлаку Шекер Кіровського району Киргизької РСР. Трудова біографія майбутнього письменника почалася в роки Великої Вітчизняної війни. “Самому тепер не віриться, – згадував Чингіз Айтматов, – у чотирнадцять років від роду я вже працював секретарем ради. У чотирнадцять років я...
  10. Повести “Віч-на-віч” Ч. Айтматова й “Живи й помни” В. Распутіна Стає його ворогом. Ч. Айтматов Чингиз Торекулович Айтматов прийшов у літературу з яскравим і цікавим добутком “Віч-на-віч” в 1958 році. Невигадливе оповідання про дезертира здобуває під пером майстра філософське осмислення. Айтматов показує героїв повести в розвитку: Исмаил усе більше й більше втрачає свій людський вигляд, намагаючись зберегти життя за всяку...
  11. Проблеми сучасного суспільства в романі Ч. Айтматова “Плаха” У романі Чингиза Айтматова “Плаха” порушені багато роблем сучасного суспільства. Письменник торкнувся дуже важливих питань, які можуть устати перед людиною, якщо йому небайдужа доля наша власна й доля майбутніх поколінь. Чингиз Айтматов торкнувся проблем наркоманії, пияцтва, екології, а також різних моральних проблем суспільства. Якщо ці проблеми не будуть вирішуватися, то...
  12. МІРКУЮЧИ НАД СТОРІНКАМИ РОМАНА Ч. Т. АЙТМАТОВА “ПЛАХА” Одним з найбільш яскравих добутків останнього років став роман Ч. Айтматова “Плаха”, написаний в 1986 році. Його справедливо можна віднести до добутків сучасної російської літератури, тому що донедавна, а точніше, до розпаду Радянського Союзу література нашої багатонаціональної країни не ділилася на українську, казахську, киргизьку й так далі, тому що проблеми,...
  13. Літературний огляд творчості Чингиза Айтматова Чингиз Айтматов (рід, в 1928 р.) – одна із самих чудових фігур сучасної радянської літератури. Це письменник глибоко національний, але з перших же кроків у літературі він став відомий у всьому Сполучнику. У якості одного з видних радянських письменників він широко популярний за рубежем. Останні роки він часто виступає там...
  14. Розуміння добра і зла героями роману Ч. Айтматова “Плаха” Роман Ч. Айтматова “Плаха” заснований на ідеї суперечливості людської природи. З одного боку, людина підкоряє собі і використовує природу, споживаючи плоди своєї діяльності, а з іншого боку – руйнує своїми перетвореннями. Таким чином, світ природи перетворюється в світ людський. Між ними повинні бути встановлені відносини споріднення, гармонії, але насправді –...
  15. Размышления над прочитанной книгой Чингиза Айтматова “Плаха” “Обитателям уникальной Моюнкумской саванны не дано было знать, что в самых обычных для человечества вещах таится источник добра и зла на земле”. “И уж вовсе неведомо было четвероногим и прочим тварям Моюнкумской саванны, отчего зло почти всегда побеждает добро…” В романе Чингиза Айтматова “Плаха” подписан, пожалуй, самый жестокий приговор из...
  16. Евангельские эпизоды романа Чингиза Айтматова “Плаха” Известно, как долго не хотел Александр Блок вводить в финал своей поэмы “Двенадцать” образ Иисуса Христа, но в итоге признал: все-таки это он, Христос. Сейчас, на исходе столетия это признание выглядит поистине пророческим. “Иисус Христос – литературный персонаж нашего времени! – констатирует С. Семенова в статье, посвященной советскому роману. Добавим...
  17. Психоз натовпу у романі Айтматова “Буранний полустанок” (“І понад вік триває день”) Агресивний, під’юджуваний натовп легко скеровується, піддаючись невидимим субстанціям, що діють через земних провідників. Трансформація психотронних енергій, як показує досвід, вдосконалюється. Це видно передусім із привнесених на пострадянський простір кольорових революцій за останні роки. Індукований психоз натовпу із знавіснілими поглядами олов’яних очей і заклинальними мантрами у вигляді патріотичних гасел досягав свого...
  18. Скорочено “За сестрою скорочено” Чайковського Тому стало соромно і лежачи ще, він став Павлуся бити кулаками. – Гов! Півні! – гукнув якийсь парубок і вмить розірвав воюючих. – Досить з вас, обидва ви славні козаки будете. Хлопців наче б водою обілляв. – Не зачіпай Гані, – говорив Павлусь, – ніхто не сміє її торкнути, а...
  19. Скорочено “Олень Август” Гуцало Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця...
  20. Олень Август – ЄВГЕН ГУЦАЛО Скорочено Женя повертався зі школи. Йому було весело. Раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. Один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. А біля автобуса повільно виростала черга – дідусь із газетою, молодиця...
Скорочено “Прощай, Гульсары!” Айтматова
«
»