Скорочено “Пан” Гамсуна
Автор використовує форму оповідання від першої особи. Його герой – тридцятирічний лейтенант Томас Глан згадує події, що відбулися два роки тому, в 1855 р. Поштовхом же послужило лист, що прийшов поштою, – у порожньому конверті лежали два зелених пташиних пера. Глан вирішує для власного задоволення й щоб просто скоротати час написати про те, що йому довелось пережити. Тоді десь біля року він провів на самій півночі Норвегії, у Нурланне. Глан живе в лісовій сторожці разом зі своїм мисливським псом Эзопом. Йому здається, що тільки тут, удалечині
Один раз він перечікує дощ у човновому сараї, де також укриваються від зливи місцевий багатій купець Мак з дочкою Эдвардой і доктор із сусіднього приходу. Випадковий епізод майже не залишає сліду в душі Глана. Зустрічаючи на пристані поштовий пароплав, він звертає увагу на молоду гарненьку дівчину Еву, що приймає за дочку сільського коваля. Глан добуває їжа полюванням, відправляючись у гори, бере сир у лопарей-оленярів.
Серед буйства весни він випробовує дивне, будоражущее почуття, що солодко тривожить і п’янить душу. У гості до Глану навідуються Эдварда й доктор. Дівчина в замилуванні від того, як мисливець облаштував свій побут, але все-таки краще буде, якщо він стане обідати в них у будинку. Доктор розглядає мисливське спорядження й зауважує фігурку Пана на порохівниці, чоловіка довго міркують про бога лісів і полів, повному жагучої закоханості
Глан спохвачується, що всерйоз захопився Эдвардой, він шукає нової зустрічі з нею, а тому відправляється в будинок Маку. Там він проводить скучнейший вечір у суспільстві гостей хазяїна, зайнятих картковою грою, а Эдварда зовсім не обертає на нього уваги. Вертаючись у сторожку, він з подивом відзначає, що Мак уночі пробирається в будинок коваля
А сам Глан охоче приймає в себе пастушку, що зустріла. Глан пояснює Эдварде, що займається полюванням не заради вбивства, а щоб прожити. Незабаром відстріл птахів і звірів буде заборонений, тоді прийде рибалити
Глан з таким захватом розповідає про життя лісу, що це робить враження на купецьку дочку, їй ще не доводилося чути настільки незвичайних мовлень. Эдварда запрошує Глана на пікнік і всіляко підкреслює на людях своє до нього розташування. Глан почуває себе ніяково, намагається згладити необачні витівки дівчини. Коли ж наступного дня Эдварда зізнається, що любить його, він втрачає голову від щастя. Любов захоплює їх, але відносини молодих людей складаються важко, відбувається боротьба самолюбстві
Эдварда примхлива й свавільна, чудність і нелогічність її вчинків часом виводить Глана із себе. Один раз він у жарт дарує дівчині на пам’ять два зелених пера. Складні любовні переживання вкрай вимотують Глана, і коли до нього в сторожку приходить закохана в нього Ева, це приносить полегшення в нього бентежну душу
Дівчина простодушна й добросерда, йому добре й спокійно з нею, їй він може висловлювати наболіле, нехай вона навіть і не здатна зрозуміти його. У вкрай напруженому стані вертається Глан до себе в сторожку після балу, улаштованого Эдвардой, скільки колкостей і неприємних моментів довелось йому перетерпіти в той вечір! А ще він випробовує скажені ревнощі до доктора, кульгавий суперник має явну перевагу. Від досади Глан прострілює собі ногу
У лікуючого його доктора Глан допытывается, чи була в них з Эдвардой взаємна схильність? Доктор явно співчуває Глану. В Эдварды сильний характер і нещасна вдача, пояснює він, вона очікує від любові чуда й сподівається на появу казкового принца. Владна й горда, вона звикла у всім верховодити, і захоплення в сутності не зачіпають її серця
Мак привозить у будинок гостюючи, барона, з яким Эдварда відтепер проводить увесь час. Глан шукає розради в суспільстві Евы, він щасливий з нею, однак же вона не заповнює ні його серця, ні його душі. Мак довідається про їхні відносини й мріє тільки про те, як би позбутися від суперника
При зустрічах з Эдвардой Глан стримано холодний. Він вирішив, що не дасть більше себе морочити свавільному дівчиську, темної рыбачке. Эдварда уражена, довідавшись про зв’язок Глана Севой.
Вона не пропускає нагоди съязвить на його рахунок із приводу інтрижки із чужою дружиною. Глан неприємно здивований, довідавшись про щире положення справ, він перебував у впевненості, що Ева – дочка коваля. Мстивий Мак підпалює його сторожку, і Глан змушений перебратися в занедбану рибальську халупку в пристані. Довідавшись про від’їзд барона, він вирішує відзначити цю подію своєрідним салютом
Глан підкладає порох під скелю, маючи намір у момент відплиття пароплава підпалити гніт і влаштувати незвичайне видовище. Але Мак догадується про його задум. Він підбудовує так, що в момент вибуху на березі під скелею виявляється Ева, що гине під обвалом
Глан приходить у будинок Маку повідомити про свій від’їзд. Эдварда абсолютно спокійно сприймає його рішення. Вона просить тільки залишити їй на пам’ять Эзопа.
Глану здається, що вона стане мучити собаку, то пестити, то сікти батогом. Він убиває пса й посилає Эдварде його труп. Два роки пройшло, а от треба ж – нічого не забуто, ниє душу, холодно й тужливо, міркує Глан. Що, якщо виїхати розвіятися, поохотиться де-небудь в Африці або Індії? Епілогом до роману служить новела “Смерть Глана”, події якої ставляться до 1861 р. Це записки людини, що був із Гланом в Індії, де вони разом полювали
Саме він, спровокований Гланом, вистрілив йому прямо в особу, представивши случившееся як нещасний випадок. Він анітрошки не кається у вчиненому. Він ненавидів Глана, що, здавалося, шукав загибелі й одержав те, що хотів
(2 votes, average: 5.00 out of 5)