Скорочено “Генерал диявола” Цукмайера

Генерал авіації Харрас приймає гостей у ресторані Отто. Це єдиний ресторан у Берліні, у якому по спеціальному дозволі Геринга можна проводити приватні банкети у воєнний час. Відповідним образом в одному із залів вмонтоване новітній пристрій, що підслухує, для гестапо. Генерал прибуває в ресторан з імперської канцелярії з офіційного прийому, іменованого їм “пивними посиденьками фюрера”. Зате в Отто є французьке шампанське, закуска з Норвегії, дичина з Польщі, сир з Голландії й інші “плоди перемоги” з окупованих країн. Ікри з Москви,

природно, немає. Харрас став легендарним льотчиком ще в першій світовій війні, але йому не можна дати більше сорока п’яти років, його відкрита молода особа привабливо.

У числі його гостей культурлейтер Шмидт-Лаузиц, великий авіапромисловець фон Морунген, а також друзі й близькі люди. Генерал відзначає п’ятидесяту перемогу в повітряному бої свого друга й учня, полковника Айлерса, Це скромний офіцер, збентежений загальною увагою, вона квапиться підняти келих за здоров’я генерала. Один лише культурлейтер невлад осушує келих під “Хайль Гітлер”.

Айлерс одержав коротку відпустку, і його дружина

Ганна, дочка фон Морунгена, мріє скоріше відвезти його додому. Друга дочка Морунгена, Манирхен, самовпевнена й розв’язна особа, запевняє, що не прагне до шлюбу. Для цього потрібно одержати купу паперів – про бездоганному арійському родоводу, половою потенції й т. п. Користуючись лексиконом Сполучника німецьких дівчин, вона авторитетно міркує про проблеми раси й підлоги, фліртує. Приходять четверо льотчиків з ескадрильї Айлерса, нагороджені Більшим залізним хрестом. Вони прибутку зі Східного фронту, де бомбили Ленінград

Льотчики визнають, що росіяни ще “зададуть перцю”, але в кінцевій перемозі Німеччини не сумніваються. З’являються три акторки, з однієї з яких, Оливией Гайс, Харрас підтримує багаторічне знайомство. Вона приводить із собою племінницю Диддо, юну й гарну. Оливия знайомить Харраса з Диддо”, для якої він свого роду “ідеальний зразок” – “пам’ятник старовини”, як уточнює генерал, що любується дівчиною. Тим часом ад’ютант повідомляє генерала секретні відомості про “неприємності” германської армії під Москвою

Генерал уважає війну з Росією помилкою Гітлера, він марне через Геринга намагався зупинити похід на Схід. Такі небезпечні розмови ведуться під час відсутності культурлейтера, якого генерал називає секретним співробітником гестапо, а те, куди Шмидт-Лаузиц направляє культуру, – “вигрібною ямою”. Наодинці з Морунгеном Харрас говорить про аварії, що відбуваються з літаками, що тільки що сходять із конвеєра. Генерал відвертий із промисловцем, уважаючи його своїм другом. Він сумнівається в наявності на авіазаводах підпільних організацій, здатних на такі зухвалі диверсії

Генерал допускає навіть, що диверсії можуть бути справою рук гестапо, що готовить йому пастку – Харрас особисто відповідає за контроль над авіатехнікою. Харрас думає, що його, занадто гострого на мову й відвертого в симпатіях і антипатіях, гестапо поки не торкне, він потрібний як професіонал. Змістом його життя завжди була літна справа. Війна – стихія генерала, але вбивати він не любить. Він зізнається Морунгену, що йому, можливо, було б легше на душі, якби він бомбив імперську канцелярію, а не Кремль або Букингемский палац

У цілому йому жилося прекрасно: “дівчинок – досхочу”, “вина – хоч залийся”, “польотів – скільки завгодно”. Морунгену здається, що Харрас начебто підводить підсумки. Генерал зауважує, що молодий льотчик Хартман мовчазний і похмурий, йому вдається викликати його на відвертість: наречена Хартмана Манирхен повідомила, що розриває свої заручини з ним через те, що він не може одержати довідку про чистоту раси. Льотчик тепер чекає смерті на поле бою. Після довгої й задушевної розмови з ним Харрас сподівається, що йому вдалося переконати льотчика в цінності власного життя. Оливия просить генерала допомогти в порятунку професора Бергмана, єврея, хірурга із чарівними руками, що тільки що тимчасово звільнений з концтабору

Генерал уже має досвід у подібних справах, він може надати професорові свій спортивний літак, готовий до вильоту у Швейцарію. Його поведе дружина професора – чистокровна арійка, льотчиця. Незабаром між Харрасом і Шмидтом-Лаузицем на очах в усіх відбувається різка розмова, у якому культурлейтер проявляє найсильнішу ненависть до євреїв, а генерал – презирство до таким “свиням”, як він. Культурлейтер іде, а генерал з подихом полегшення продовжує банкет

Харрасу надходить важливе повідомлення – відпустки льотчикам відміняються, вони терміново відряджаються на фронт. Айлерс віддає розпорядження про ранковий збір, він готовий виконувати розпорядження фюрера беззастережно. Айлерс вірить у себе, у Німеччину й у перемогу, не сумнівається, що все робиться в ім’я майбутнього миру. Через кілька днів Харраса вистачає гестапо й тримає в себе два тижні. За газетними повідомленнями, яким друзі не вірять, він перебуває на Східному фронті

У день повернення Харраса додому до нього приходить Шмидт-Лаузиц і диктує умови його реабілітації для гестапо. Генерал повинен установити причини й вжити заходів до припинення актів саботажу при виготовленні бойових машин. Він підозрюється в сприянні “ворожим державі елементам”. Культурлейтер установлює Харрасу десятиденний строк і говорить, що сам і десяти мінут не коливався б для обезврежения такої людини, як генерал

Харрас відповідає йому тим же й розуміє, що одержав усього лише “відстрочку”. До Харрасу приходить стурбована його долею Диддо, і між ними відбувається освідчення в коханні. Генерал попереджає, що його життя тепер нічого не коштує, “облава почалася”. Він ще здатний захищатися – для Диддо, них щастя

Оливия повідомляє враженого генерала, що Бергман і його дружина прийняли отруту як “єдиний шлях до волі”. Оливия дякує Харраса від імені подружжя. Харрас розуміє, що в кожного є “свій єврей для совісті”, але цим не відкупишся

Приходять Морунген і Манирхен. Промисловець, що підставив генерала в справі з аварією літаків, пропонує йому єдиний шлях до порятунку – вступити в партію й передати військову авіацію В руки Гиммлера, СС. Харрас не хоче порятунку такою ціною. Приносять газети – спецвьшуск із жалобною рамкою: Айлерс загинув у катастрофі при падінні літака над аеродромом, фюрер віддав наказ улаштувати похорони на державному рівні. Манирхен розмовляє з Харрасом віч-на-віч. Вона вважає його одним з деяких “теперішніх чоловіків” і не хоче, щоб він губив себе

Дочка Морунгена зізнається йому в любові й пропонує з її допомогою боротися за владу й вплив у країні. Харрас відмовляється в образливій для Манирхен формі. Він уже зрозумів, що вона агент гестапо. Наступає 6 грудня 1941 р. – останній день відведеного Харрасу строку. Він сидить у технічному бюро військового аеродрому разом з інженером Овербрухом, якого знає багато років. Айлерс сказав якось, що Овербруху можна довірити “весь стан без розписки”.

Обоє складають звіт для слідчої комісії. Овербрух підписує звіт, у якому не зазначені причини аварій – вони не встановлені. Приводять двох підозрюваних робітників, які відмовляються відповідати на питання генерала. Він жалує цих людей, яким має бути допит у гестапо. Харрас испытующе дивиться на інженера й говорить, що не може скористатися останнім шансом

Йому нема чого сказати гестапо, і від нього, уже непотрібн і небезпечного, чекають, імовірно, “джентльменського” відходу з життя – револьвер йому залишений. Але генерал має намір використовувати зброю проти ворога. Харрас просить Овербруха повірити в його порядність і сказати правду. Інженер вірить генералові: правда полягає в тім, що він самі й інші люди, невідома й безіменні, у яких загальна мета й загальний ворог, борються за поразку Німеччини в цій війні. Гинути доводиться й тим, хто служить “зброєю ворога”, зброєю, якою він може перемогти

Так загинув Айлерс – друг Овербруха. Учасників руху Опору не зупиняє загибель того, кого вони люблять, як не зупиняє й власна смерть. Овербрух хоче врятувати генерала, уважаючи, що він може принести допомога руху. Він пропонує йому бігти у Швейцарію. Харрас відмовляється – для нього, що стали “генералом диявола”, уже пізно включатися в боротьбу з ним. Але Овербрух, за яким коштує права справа, повинен вистояти

Харрас підписує звіт – так краще для інженера, і швидко виходить. Овербрух кидається до вікна й бачить, як Харрас сідає в машину, приготовлену до випробувань, злітає й набирає висоту. Потім шум мотора раптово стихає

Шмидт-Лаузиц повідомляє в ставку фюрера, що генерал Харрас, виконуючи свій борг, загинув при випробуванні бойової машини. Похорони на державному рівні