Ськазання про бій печенежського воїна з киянином кожемякой
Під’їхав князь печенежський до ріки, викликав Володимира й ськазав йому: “Випусти ти свого чоловіка, а я свого – нехай поборються. Якщо твій чоловік кине мого на землю, то не будемо воювати три роки; якщо ж наш чоловік кине твого об землю, те будемо розоряти вас три роки”. І розійшлися.
Владимир, повернувшись у стан свій, послав глашатаїв по таборі зі словами: “Немає чи такого чоловіка, який би схопився з печенігом?” І не знайшов ніде. На наступний ранок приїхали печеніги й привели свого чоловіка, а в наших не виявилося. Став тужити
На наступний ранок прийшли печеніги й стали викликати: “Де ж чоловік? От наш готовий!” Печеніги випустили свого чоловіка: був він дуже великий і страшний. І виступив чоловік Володимира, і побачив його печеніг і посміявся, тому що він був середнього росту. І розмірили місце між обома військами й пустили їхній друг проти друга. І схопилися, і почали міцно жати один одного, і задушив чоловік печенежина руками до смерті. І кинув його об землю. Пролунав лемент, і побігли печеніги, і гналися за ними росіяни, б’ючи їх, і прогнали.
Владимир же зрадів і заклав місто в броду того й назвав його Переяславлем, тому що перейняв славу отрок той. І зробив його Володимир великим мужем, і батька його теж.
(“Повість минулих літ”)