Система уроків вивчення роману Крістофа Рансмайра “Останній світ” Урок перший
Тема: “Які короткі спалахи в зірок…” (К. Рансмайр). Крістоф Рансмайр “Останній світ”. Постмодерністська ситуація зникнення книги та її автора у романі. Художній час і простір).
Мета: дати поняття про постмодерністський роман, ввести учнів у художній світ австрійського письменника. Проаналізувати ключові епізоди роману, в яких втілена основна думка твору: “Нікому не зостається його подоба”; формувати навички аналізу тексту, розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення учнів; виховувати поважне ставлення до книги; формувати
Тип уроку: урок аналізу художнього твору. Обладнання: портрети Овідія, Рансмайра та їх книги. Епіграфи: “…міняється все, а не гине.” (Овідій, “Метаморфози”, XV)
“Епохи позбувалися своїх назв, переходили одна в одну, перетиналися”. К. Рансмайр, “Останній світ”
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності.
Вчитель. На уроці ми повинні з’ясувати, як творчий доробок Овідія ожив у творчості сучасного австрійського письменника Крістофа Рансмайра, відшукати у романі риси пост-модерністського твору. Актуалізація знань про постмодернізм.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Учні діляться враженнями про роман.
2. Вчитель. Роман К. Рансмайра розрахований на читачів, які вміють думати і співпереживати, беруть активну участь у творчому процесі, розшифровують текст, розкривають закладений між рядками роману багатий підтекст, ство рюють на основі свого літературного та життєвого досвіду власний надтекст. “Феноменально!”, “Грандіозно!” – саме такими відгуками зустріли появу роману 34-річного австрійця К. Рансмайра “Останній світ”. Ця книжка стала сенсацією. Презентація відбулась восени 1988 року. Твір одностайно зарахували до найкращих досягнень літератури постмодернізму.
Хто ж він – Крістоф Рансмайр?
Рольова гра “Інтерв’ю з письменником”. Журналіст. Де ви народились? Рансмайр. У Велсі, в сім’ї сільського вчителя. Ж. Де навчались? Р. До школи ходив у Ройтгамі, Гмундені. В містечку Лам-бах закінчив Бенедиктинську гімназію. У Відні вивчав філософію. Глибокий слід залишила філософсько-естетична теорія трансцендентного мислення: “Мистецтво, – це відбиток того, що недосяжне смерті, туга за чимось іншим”. Ж. Як виник “Останній світ”? Р. Засновник і видавець серії “Інша бібліотека” Ганс Магнус Енценсбергер запропонував підготувати прозовий переказ “Метаморфоз” Овідія. 14 років мене супроводжували ці образи. Над текстом працював 3 роки. Ж. Яка тема роману? Р. Тема – зникнення і реконструювання літератури, поезії. Для написання твору я використав “Метаморфози” Публія Овідія Назона. Ж. Як ви ставитесь до того, що ваш твір сприймається двозначно й викликає у читачів різні почуття – від відвертого захоплення до повного неприйняття? Р. Усе, що я намагався виразити у своєму романі, закладено в тексті, і вже від самого читача, від його здатності сприймати залежатиме, наскільки його захопить асоціативне поле, чи наштовхне на власні роздуми й інтерпретації.
4. Бесіда. Чому саме Овідій виявився близьким постмодерністським пошукам К. Рансмайра? Овідій – римський поет – став символом справжнього митця. Він здобув велику славу і став вигнанцем. Поезія занапастила поета, і саме вона й урятувала його від відчаю. XX століття – епоха формування і розпаду тоталітарних диктатур – багате на такі ж приклади свавільного ставлення влади до митців. Овідій був переконаний: “Ніщо не зберігає свою подобу”. “Нікому не зостається його подоба” – ці слова стають лейтмотивом роману К. Рансмайра.
– Коли відбуваються події? Події відбуваються і в античності, і в сьогоденні. Сплав сучасного, минулого і майбутнього в єдине ціле набуває позачасових рис. У романі сказано: “Епохи позбувалися своїх назв, переходили одна в одну, перетиналися”.)
Д. Затонський пише: “Реалії античні ніби переплутані з реаліями якщо не сучасної читачеві цивілізації, так хоча б епохи, яка з античністю нічого спільного не має. І це ніби вічний союз: цивілізація з варварством…”
– Знайдіть прикмети сучасності у тексті. Дисгармонія у стосунках між людьми та між людиною і природою. Зникнення міста Ліміри – результат “господарювання” людини. Вандалізм – свідчення бездуховності, яка є результатом того, що в людей не знайшлося місця Богу. Жорстокість, помста, зрада – це особливості “залізної доби”. Саме про неї писав Овідій у “Метаморфозах”. К. Рансмайр називає місто Томи – “залізним”. Світ, змальований у романі, – це перемога хаосу над гармонією.
– Чому у романі присутні Рим та Томи? Рим – це столиця цивілізованого світу, “вічне місто”, центр світу, своєрідна суміш античного та сучасного міста. Рим у романі постає в спогадах Котти для того, щоб показати трагедію митця, що вступив у конфлікт з владою. Розповідь про Римі характеризується натяками на сучасність, XXІ століття.
Томи – це край світу, край цивілізації, сукупність хаосу, нестабільності й непевності, це “кінець світу”. Основна дія роману переноситься до Томів, заселених героями “Метаморфоз” Овідія. Томські сюжети містять чудеса: перетворення людей у птахів, вовка, каміння. Але в них теж відчуваються натяки на сучасність.)
Вчитель. Античний поет Овідій – безпосередній натхненник “Останнього світу”. “Скорботні елегії” та “Листи з Понту” формують сюжетну лінію, місце дії і тональність роману; “Метаморфози” створюють образну систему і самі стають суб’єктом сюжету.
– Яку роль відіграє “Овідієвий репертуар”, що вміщений у кінці роману? Це своєрідний довідничок, у ньому К. Рансмайр коротко характеризує персонажів “Останнього світу” та їхніх прототипів у давньому світі. Таким чином, автор створює невеликий подвійний ескіз до кожного персонажа роману, проводить паралель між міфологічними та історичними постатями, цитуючи відповідні місця з Овідієвих “Метаморфоз” і “Послань з Понта”. Письменник дає інтерпретацію персонаже, пояснює їхнє місце в сюжеті та образній системі, роль у розвитку авторської думки.
5. Аналіз першого розділу за запитаннями:
– Хто такий Котта? – Чому прибув у Томи? – Яке враження справило на нього місто? – Які асоціації викликають вирази “залізне місто” та “колір іржі”? – Що пам’ятають жителі Том про Назона? – Якою була “Назонова стежка”? – Що символізують “полин” та “терен”? – Що здивувало Котту в будинку Назона і біля нього? – Який вислів прочитав Котта на вицвілій стяжці? – Для чого Котта згадує минуле? – Чому автор говорить: “То було справді знищення”?
Підсумок. Опинившись у Томах, римлянин Котта
Усвідомив парадоксальність нового світу, в якому йому прийдеться перебувати. Розповідав про останній день Назона у Римі для того, щоб “цій плутаній балаканині під сходами протиставити лад і здоровий глузд знайомого йому світу, протиставити Рим парадоксові отої шовковиці в снігу за вікном, кам’яним пам’ятникам у глушині, трахілській пустці.”
6. Рольова гра. Учень-Котта розповідає про себе, про те, як Овідій став сенсом його життя (індивідуальне завдан ня).
Котта – сучасник Назона, свідок його злету і падіння. Як Овідій Назон увійшов у життя Котти? Чому він вирушив на пошуки Овідія?
(Щоб підготувати виступ, необхідно опрацювати І, ІІІ, V, VІІ розділи).
Вчитель. Давньоримський поет – центральна постать роману. Дія постійно розгортається навколо особистості Овідія.
7. Аналіз третього розділу роману.
– Чим була Трахіла як для Котти, так і для поета Назона? “Місцем самозаглиблення”? єдино можливою формою буття у цьому гірському закутні. ” Трахілська тиша… видалася… достатньо глибокою, щоб поглинути гомін решти світу й заглушити гуркіт каміння у високогірних ущелинах…А також голоси – незліченні голоси лк ніжності й страху…”)
– Зачитайте, куди привели Котту пошуки книги? – Яка основна думка тексту, вирізьбленого на камінн відтвореного Коттою? (Назон передбачив свою долю і долю своїх творів. – Які роздуми викликає у вас цей опис? – Доведіть, що шлях Овідія до тріумфу був шляхом гнання. Овідій “забув схилити коліно перед сенаторами забув про самого себе і про своє щастя…” Він зверну, до громадян Риму… “Назон ступив цієї ночі до цілого кета блискучих мікрофонів і одним цим кроком залий позад себе всю Римську імперію”, – пише Рансмайр
– Зачитайте епізод про те, якою була реакція імперського двору?
(2 votes, average: 3.00 out of 5)