“Система образів у творі “Мина Мазайло”

У змалюванні своїх героїв драматург використовує іронію, шарж та гостру сатиру, що дає можливість різко висміяти нігілістичну позицію українського міщанства в питанні національного відродження.
У п’єсі подано ряд яскравих типів, які сягають до національної символіки доби.
В особі головного героя Микола Куліш висміює українських перевертнів, які відцуралися всього рідного, своєї нації, своєї мови.
Мина Мазайло по-мавпячому намагається копіювати все російське, категорично заперечує все українське і готовий вбити рідного сина,

який не дає йому змінити прізвище. Для цього малороса-кар’єриста українізація – це створення з нього провінціала, людини другого сорту. Він прагне стати “порядочним человеком”. Кожна дія Мини викликає сміх. Він найняв вчительку Баранову-Козино (образ якої змальовано за допомогою шаржу), щоб та давала уроки “правильних проізношеній”. Найбільшим винаходом обивателя Мини є електрична мухобійка. Патронує русифікацію Мазайла тьотя Мотя Розтергуєва із Курська. Чорносотенна тьотя воліє бути “ізнасілованной, нежели українізованной”.
З тонкою іронією показано хуторянина-провінціала за
поглядами дядька Тараса з Києва, який врешті погоджується із зміною Миною прізвища. Але в словах дядька Тараса звучить пророцтво, що українізація – це спосіб виявлення тих, хто не задовольняє владу.
Осібно стоїть образ представника інтелігенції. Іронічно подано постать комсомольця – філолога Мокія Мазайла. Йому притаманний духовний інфантилізм. Мокій – гордий свого прізвища і громадянства України, не вірить у можливість знищення нації.
Кожна з постатей п’єси має певні ідейно-естетичні функції.
“Мина Мазайло” – класичний зв’язок політичної комедії “дискусійного” жанру. Цим твором Микола Куліш вдало продовжив традиції української комедії, старовинної інтермедії та вертепу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Система образів у творі “Мина Мазайло”