“Сирітство у творчості Т. Г. Шевченка”
Життя сироти та дитини з батьками кардинально відрізняється. У других є любов і турбота зі сторони батьків, вони завжди готові з усією щирістю допомагати дитині, сприяти їй у всіх починаннях і надавати всіляке сприяння. У дитинстві для дитини немає нікого ближче, ніж батько і мати, їм він може розповісти що завгодно, а потім розраховувати на будь-яку допомогу. А ось сирота повністю позбавлений всіх цих можливостей і привілеїв. Ніхто і ніколи його так сильно не полюбить. Відсутність цієї любові наштовхне його на думку, що любові в житті і зовсім
Проблему сирітства найкраще розуміють ті, хто знайомий з нею не з чуток. Ці люди знають про те, як важко доводиться дітям без батьків, які складнощі їх чекають за життя і як складно буде з усіма цими проблемами впоратися. Тарас Григорович Шевченко не був круглим сиротою, але деяке розуміння сирітства у нього таки були. У ранньому віці майбутній видатний український поет, етнограф і національно-громадський діяч Тарас Шевченко залишився без рідної мами. Так, у нього залишився батько, який був сильно зайнятий на роботі.
Жаль з приводу сирітської долі можна побачити у творі Тараса Шевченка “Мені тринадцятий минало”. Образ хлопчика, який був головним героєм, дає зрозуміти читачеві, наскільки тому важко живеться. Він сприймає природу, всі її численні прояви в якості щастя, він знаходить щось прекрасне у всьому тому, на що звичайні діти і не звернули б уваги. Пошук щастя у будь-яких дрібницях служить вказівкою того, що в душі у самого хлопчика щастя немає, через відсутність батьків йому необхідно заповнити свою душу чимось іншим.
В інших творах, зокрема, в поемі “Катерина” можна побачити, як важко доводиться жінкам, які народили дітей поза шлюбом. Роблячи так, вони практично прирікали своїх дітей на сирітство. Катерина, головна героїня однойменного твору, не змогла перенести ганьби, покінчила життя самогубство і залишила сина сиротою, давши тому страшну долю. Подібних прикладів у творчості Шевченка є ще кілька.
Тарас Шевченко відчував сильні почуття стосовно сиріт. Головним із цих почуттів була жалість. Діти-сироти були зовсім ні в чому не винні, вони не заслуговували тієї страшної долі, яка чекала їх за життя. Тим не менше, їм все-таки доводилося так страждати. Письменник у цілому показував сторони життя тих людей, в яких література ніколи не була перш зацікавлена. У всьому цьому його можна добре зрозуміти, адже він сам був з числа таких людей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)