Сила чарівності Шіллера
Ф. Шіллер народився в родині військового фельдшера. Закінчив військову школу і служив лікарем у полку. Однак з дитинства мріяв статі священиком. Читання художньої літератури ще там, у в’язниці, як називав Фрідріх військову школу, відродило “дух високих прагнень”. Боротьбі за звільнену людину німецький письменник присвятив свою творчість. „Сила чарівності Шіллера була великою – вона охоплює всіх, хто спілкувався з ним”, – такими словами характеризує свого друга Гете.
В. Бєлінський виділяв такі сильні сторони Шіллера: гуманізм,
Творчість Шіллера зіграла велику роль у духовному житті декількох поколінь. Він мріяв про таке історичне майбутнє, при якому соціальний прогрес по’єднувався б з розвитком освіти народу, справжньою свободою і людяністю. Ідеї великого генія про гуманність, демократію, свободу особистості, національну незалежність народів, про волю, мир і дружбу між народами співзвучні нашій епосі. Творчість великого німецького поета продовжує залишатися діючим знаряддям прогресу.
Ідеї
В українській критиці того часу існувала думка, що розвитку нової української літератури повинні сприяти переклади статей і праць західноєвропейських письменників і мислителів. Так, газета “Харківський щотижневик” надрукувала в перекладі на російську мову статтю Шіллера “Про призначення ліричного віршування”.
Художня спадщина Шіллера впливала на розвиток української літературної творчості. Його оцінюють як майстра художнього слова, що відкрив нові невідомі обрії для європейської словесності, у тому числі й для української літератури. М. Коцюбинський бачив прямий зв’язок між творчістю Шіллера і художніми відкриттями Шевченка.
Не раз звертався до німецького поета і П. Куліш. Він чимало сприяв популяризації творчості Шіллера серед читацьких кіл, перекладів його ліричні вірші і балади, працював над перекладом драми “Вільгельм Телль”.
Письменники західної України перенесли на український грунт чимало художніх принципів, характерних для німецької літератури, зокрема тих, що складалися у творчості Шіллера. Ю. Федькович починав свої художні шукання як німецькомовний письменник, що успадкував кращі традиції Гердера, Гете і Шіллера.
Творча спадщина видатного німецького просвітителя не обійшла стороною українську літературу, справивши на неї далеко не однозначний вплив, привносячи в художній процес України нові можливості в пізнанні людини і світу. Природно, що інтерес до Шіллера не згасає в українській естетичній і художній думці протягом тривалого часу. Ще І. Франко з захопленням писав про Шіллера як про художника, якого виділяє “вогненний гуманізм і людяність”.
Перша драма Шіллера “Розбійники” створювалася в останні місяці його перебування в академії Калсшуле. Він писав її уривками, здебільшого вночі. Поштовхом до написання послужило прочитане у 1777 році оповідання Даніеля Шубарта, поета, публіциста і композитора, про двох ворогуючих між собою братів і про замах одного з них на життя батька, якого рятує інший брат. Цією сюжетною канвою і скористався Шіллер, але тенденції її були розвинуті на новій основі. Драматург увів у сюжет розбійників, показавши їх людьми поза законом, які, проте, діють справедливо; глибше в порівнянні з розповіддю Шубарта вирішено в “Розбійниках” багато психологічних проблем.
Драма носить яскраво виражений бунтарський антифеодальний характер. Її епіграф “На тиранів!” недвозначно вказував на ідейну спрямованість твору. Характерний і епіграф “Чого не зціляють ліки, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь”. Ці слова звучали як заклик удатися до “революційної хірургії”, до хірургії мечем та вогнем, оскільки хвороба суспільства не піддається іншим способам лікування.
Шіллер створив п’єсу, повну динаміки, бурхливих пристрастей, яскравих образів, напружених ситуацій.