Сид характеристика образа Сида
Сид – героїчне прізвисько, дане поваленими їм маврами донові Родриго й ставшее назвою першої трагедії французького классицистического театру. Арабське слово “сид” означає “пан”. У розвитку сюжету два вчинки Р. є ключовими: помста за батька, ображеного графом Гормасом, і переможний бій з маврами. Вони визначають не тільки характер взаємин героїв трагедії, але і її морально-етичну проблематику. Разом з тим учинок, як такий, не вичерпує всієї складності й глибини особистості Р. : дія дає поштовх напруженої думки, оформленої в слові
Р. – зразковий підданий іспанської корони, доблесний і шляхетний лицар, виконаний патріотичного героїзму. Мужніючи по ходу дії, він виростає в захисника держави й нації перед особою ворога, однак його подання про борг, заснованому на понятті лицарської честі, натрапляє на всепоглинаюче почуття – любов Їхній взаємний вплив і протиборство становлять конфлікт трагедії. Несподівана сварка старого батька Р. – дона Дьего й графа Гормаса, що претендують на місце наставника принца, представляється трагічно нерозв’язної.
Між двома чоловіками відбувається суперечка із взаємними докорами. Дон Дьего одержує ляпас. Нечувана образа ранить старого в саме серце, і він посилає сина на помсту: “Умри або вбий” – жорстокий імператив, що відсилає до кривавих звичаїв войовничих предків Р. поринає в безрадісні думки. Бранець минулого й заручник майбутнього, він усвідомить, що тільки відгукнувшись на заклик всюдисущого закону кревної помсти дозволено жити й любити.
Роздвоєність душі Р. , що метається в пошуках розумного примирення двох її половин, підтверджується в знаменитих ліричних стансах, де він болісно зважує любовну пристрасть до Химене, дочки Гормаса, і почуття боргу, що кличе до відновлення фамільної честі. Р. застає графа Гормаса зухвало відповідає посланникові короля. Юнак кидає йому виклик, вимагаючи поборотися негайно.
Поблажлива опіка й самовпевненість графа, що піддає сумніву твердість руки молодого воїна, не зупиняють Р. За сценою відбувається швидке зіткнення, Р. втикає меч у тіло графа, і той умирає. Учинок ні в кого не викликає збурювання аж до короля, що бере Р. під своє заступництво. Тяжкий борг мести переходить відтепер у руки Химени, не осудливої улюбленого, але потребуючої “крові за кров”. Р. у свою чергу й не помишляет про примирення. Повний рішучості прийняти смерть від “милих рук”, він сам є в покои Химени й просить не коливаючись убити його.
Гідна його любові повинна знову виявити силу духу й готовність до відплати. Сюжетним дозволом стає наближення флоту маврів, що задумали захопити іспанські землі Р. одержує можливість підтвердити почесний ореол геройства, знову довівши свою доблесть. Він примушує тікати військо маврів, які в знак преклоніння перед подвигом молодого воїна нарікають його Сидом. Тепер Р. – “єдиний оплот” держави, гордість націй, у своїй величі вставший урівень із королем. Однак Химена непохитна; вона призиває всіх лицарів країни захистити її честь на дуелі з Р. і дає обітницю вийти за переможця.
На свідомо нерівний бій із Сидом сміло викликається дон Санчо. Сид перемагає захисника Химени, але цього разу його героїзм – у людяності й великодушності. Граф Гормас їх не визнавав. Р. , що зайняв його місце, надходить інакше. Він дарует життя донові Санчо – безрозсудному молодому лицареві, так зворушливо й з таким юнацьким запалом отдавшего себе на заклання заради Химени.
Двобій кінчений, але Р. залишає останнє слово за Хименой. У її відповіді читається здивування И хоча приховувати своє щире почуття до героя для неї безглуздо, шлюб вирішений відкласти. Лише час і нові подвиги безстрашного Сида з’являться, за словами короля, станом для майбутнього щасливого сполучника: “Ти повинен жереб свій так високо вознесть, / Щоб стати твоєю дружиною вона порахувала за честь”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)