“Що значить служити Богові і людям?”
Кожна людина має внутрішню потребу не тільки отримувати від світу блага і почесті, але і віддавати йому щось. Віддавати можна свою доброту, розуміння, співчуття, частинку своєї душі і свого часу. Особливо добре це розуміють ті, хто правдиво і щиро вірять у Бога. Віруючі в Бога люди завжди є добрими, вони найчастіше надають допомогу тим, хто їх оточує своїми словами і вчинками. У віруючих людей існує реальна потреба служити не тільки своєму Господу, але і звичайним людям, адже Святе Письмо дійсно наказує надавати оточуючим людям свою допомогу.
Насправді, служіння людям – це душевний порив. Якщо людині не хочеться цього робити, навряд чи варто примушувати себе до цього. У світі є багато тих, хто потребує допомоги, розуміння, співчуття. Саме у прояві всіх цих почуттів і може полягати служіння людям. Втім, найчастіше можливість по-справжньому служити людям з’являється у тих, хто править державами і цілими народами. Особливість цих людей в тому, що на їх плечі покладається відповідальність підвищеного розміру. Вони не просто мають право розпоряджатися чужими долями, вони зобов’язані це робити,
Приклад такого правителя ми побачили у творі Осипа Назарука під назвою “Роксоляна”. Молода українська дівчина на ім’я Анастасія опинилася в полоні ворожої держави, але доля склалася так, що вона стала в підсумку її правителькою. При цьому Роксоляна не зрадила свою справжню віру, православ’я. Вона змогла одночасно служити своєму Господу, не порушуючи приписи рідної віри, і керувати величезним чужим для неї народом, коли її чоловік-падишах не міг цього зробити. При цьому правління цим народом було справжнім служінням для дівчини. Вона правила впевнено, красиво, ні у кого не виникало сумнівів у її здібностях.
На прикладі Роксоляни ми бачимо, як іноді буває складно поєднувати служіння Богу і служіння народові. Українська дівчина мала правити народом, який не був рідним для неї, але вона робила це вміло і ефективно. У той же час вона не забувала, що є православною людиною і слідувала канонами своєї віри. Добре, що такі життєстверджуючі приклади існують – вони мотивують жити і займатися всіма справами.