Що я знаю про своєму родоводу
Уперше я задумався над цим питанням в 6 класі, коли вчителька попросила нас намалювати генеалогічне древо. Вона все пояснила, як це робити. Пам’ятаю, я тоді сказав сусідці по парті: “Що може бути легше!”. Я с ентузіазмом “узявся за перо”, так ще й вирвав аркуш із альбому для малювання, показуючи всім своїм видом, що в мене інформації ого-го як багато – листика із зошита точно не вистачить. І от робота почалася. Але мій ентузіазм швидко зник. Почав я із себе, продовжив родителями – тут я виявився “асом”! – і… закінчив бабусею
Виявляється, я з козацького роду, і в якімсь музеї Києва є лист, де згадується прізвище мого пра-пра-прадеда. Це ж треба, а я й не знав! У нашім роді змішана кров багатьох націй: і поляків, і росіян, і татар, і навіть таких народностей,
Довідався, що наш рід дуже великий, і розкиданий він по усьому світі. Так моя двоюрідна бабуся Настя ще в період Другої Світової війни потрапила на примусові роботи в Німеччину, вийшла заміж і залишилася жити там. Але ми підтримуємо з нею зв’язок, на жаль, лише в листах. Час біжить невпинно, одне покоління поміняє інше, але ми не маємо права забувати свої коріння, свій родовід
Я народився на Україні. Це держава вільне й незалежне, а ще донедавна вона була складовій великої держави – Радянського Союзу. Я не знаю, як було жити в тім державі, але я твердо впевнений, що краще мати невелику, але власну Батьківщину. Історичних Корінь Україні досягають давніх часів. Наш народ відомий своєю непереможністю, великим і могутньою державою – иевской Руссю, Запорізькою Січчю. Я пишаюся, що живу в цій країні. Вона ще молода, але ініціативна, вона має розумних синів, які піднімуть неї. Наше суспільство має потребу в громадянині освічен, активному, котрий уміє жити й працювати в умовах демократизації, в обстановці зростаючої економічної відповідальності, що вміє встановлювати контакти з іншими людьми, орієнтуватися в ситуаціях, які зложилися, швидко адаптуватися до нових умов. Найважливішій складовій цивільної самосвідомості є моральність особистості. Це такі гуманістичні риси, як єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працьовитість, справедливість, достоїнство, терпимість до людей, повага й любов до своїх батьків, роду
Названі якості визначають культуру поводження особистості. Культура поводження виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, законах, а з іншого боку – засвоєння положень, які направляють, регулюють і контролюють учинки й дії людини. Вибір України пов’язаний з демократичними орієнтирами, ми повинні мати чіткі подання про наші обов’язки й права, знати суть цивільного суспільства, його специфічні риси, закономірності розвитку. На мою думку, дуже важливо, щоб кожний розумів необхідність роботи, трудової активності, ініціативи, підприємництва. Важливо, щоб держава надавала підтримку нам, молодим, допомагало реалізувати наші мрії
Ми готові до соціальної Творчості як умові соціальної адаптації, до конкуренції й самореалізації в ринкових відносинах. Сподіваємося сприяти захисту всіх верств населення, розвитку соціальних програм, захисту дитинства. Треба створити такі умови, щоб кожна дитина посміхалася не тільки на свята, а й постійно, щодня. Ніхто краще не зрозуміє один одного, чим мати й дитина. Ми – діти України, її надія й Майбутнє, будемо будувати демократичне, економічно розвинену державу. У нас всі спереду, ми чекають великі здійснення!
(2 votes, average: 3.00 out of 5)