Що прикрашає людину? (твір-роздум)
У нашому класі з’явився новенький. Звати його Микита. Поки він не знайшов собі в класі друга. Він придивлявся до нас, а ми – до нього. Одного разу (це було взимку) Микита приніс до класу вербові гілочки і поставив їх у банку з водою.
З усього було видно, що вони стояли в нього вдома: на гілочках подекуди вже з’явилися зелені листочки. “Ой, як красиво! – зраділи дівчатка. – Начебто весна прийшла”. “Це тобі вчителька доручила?” – запитав хтось із хлопців. “Ні, – відповів Микита, – я сам вирішив прикрасити клас. На вулиці
Після уроків я вирішив іти додому разом з Микитою. “Але тобі доведеться трохи почекати мене, – сказав він. – Мені потрібно за сестричкою зайти, вона навчається в третьому класі”. Третьокласників ми застали в роздягальні. Побачивши Микиту, малеча кинулася до нього: “Микито, у хокей будемо грати сьогодні?” Я зрозумів, що тут його люблять, а Микита опікує однокласників своєї сестрички. Дорогою додому Таня без упину розповідала класні новини. Відчувалося, що брат і сестра дружать.
Наближалися свята. Кожний клас мав брати участь у святковому концерті.
І от настав день концерту. Коли оголосили виступ Микити, ми захвилювалися. Але коли зазвучала гітара й Микита заспівав, ми зрозуміли, що він по-справжньому талановитий. А я згадав вербові гілочки, принесені Микитою до класу, і захват третьокласників, що біжать до нього, і от тепер цей виступ, коли зал, немов зачарований, слухав уже третю пісню у виконанні Микити.
Я зрозумів, що дружу з чудовим хлопчиком. Удома я розповів батькам про Микиту. Мама сказала: “Тепер ти розумієш, що прикрашає людину? Кожний повинний робити гарне, не повідомляючи про це всьому світу, треба уміти вислухати, у чомусь допомогти, не виставляючи себе на огляд. І взагалі бути гарним другом”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)