“Що б я запозичила у членів українських православних братств”
Велика роль у розвитку національної української культури належала різноманітним православним братствам. Найчастіше подібні братства існували при церквах, вони знайомі нам з давніх часів. Спочатку вони носили лише релігійний характер, а коли знайшла своє поширення цехова організація, більшість братств запозичили цей устрій і мали за мету досить важливі економічні завдання.
В XVI столітті православні братства перенесли свою діяльність на широке культурне і політичне поле, вони мали у своєму розпорядженні шпиталі і лікарні, друкарні і
Історія створення православних братств сягає дуже давніх часів. Згадка про братства є ще в Іпатіївському літописі 1134-1159 років, але до початку XV століття вони не були поширеними. У цей час їх діяльність активізувалася. Це було зумовлено економічним збагаченням мешканців великих міст, реформаторськими рухами і пожвавленням релігійного життя. Спочатку братства були виключно світськими, але досить скоро отримали яскраво виражене релігійне забарвлення, і їх метою став захист рідної віри. Найстарші з братств – Львівсько-Успенське
Стан православ’я на той час був не найкращим. Духовенство, особливо його нижчі ланки, було малоосвіченим, тому і його вплив на віруючих був мізерним, а церковні ієрархи дбали здебільше про свої статки. Приблизно така картина спостерігалася і в католицькій церкві. Але католицтво швидко впорядковувалося завдяки реформам. Церковні братства відкривали свої школи, до яких із задоволенням йшла вчитися молодь.
Православні братства прийняли позитивний досвід єзуїтів і активізували свою суспільну діяльність. Вони почали надавати допомогу церквам у організації святкових служінь, де роздавали милостиню і пригощали усіх прихожан святковим обідом. Уже спочатку своєї діяльності братства розуміли, що найкращою зброєю для захисту власної віри була освіта, яка сприяла подальшій діяльності і утвердженню в суспільстві.
Під тиском прогресивних українських сил король Польщі Стефан Баторій дозволив українським братствам відкривати школи, в яких могли навчатися діти всіх прошарків суспільства, в тому числі і сироти. Вони утримувалися за рахунок братств, тому бідні і сироти вчилися у таких школах безкоштовно. При цьому виключалася будь-яка нерівність. “Навчати й любити всіх дітей однаково” – це була головна заповідь вчителів братських шкіл.
Головна увага у братських школах приділялася українській та російський мовам, обов’язково вивчалися латинська та грецька мова, що сприяло осягненню європейської культури і науки. Учні цих шкіл крім мов оволодівали “семи вільними науками”. Існувала програма тривіум – риторика, діалектика і граматика, а також програма квадривіум – астрономія, геометрія, арифметика і музика. З часом деякі братські школи перетворилися у вищі учбові заклади. Деякі з них існують і сьогодні, наприклад, Києво-Могилянська академія.
Українські православні братства заохочували серед своїх членів самоосвіту і всіляко допомагали їм в цих прагненнях. До своїх рядів вони приймали усіх бажаючих, усіх тих, хто міг, а головне, бажав зробити внесок у розбудови рідної держави. Поширення братських шкіл відроджувало українські традиції і впливало на національну свідомість, адже сотні вихованців православних братств ставали вчителями, значно поширювали знання у народі, формували у своїх учнів непримиренність і почуття власної гідності.
Найбільше українських православних братств існувало в Києві, Дубно, Рогатині, Острозі, луцьку, Львові та інших містах. Це були національно-релігійні об’єднання, які вели боротьбу проти політики релігійного і національного тиску, яку впроваджувала в Україні Польща. Достатньо виразна всенародність українських братств, адже усі вони вели жваве листування і стояли у тісних взаємозв’язках – відправляли один до одного посланців, які приносили новини і ділилися найближчими планами.
Вихованці братських шкіл, шукаючи собі хліба, мандрували по містах та селах, всюди розносили нові знання і гасла боротьби. Це було нове, освічене покоління, що пізнало і власні традиції, і чуже знання, виховане в атмосфері боротьби, покоління, яке визначалося сміливістю й активністю. Їхній вплив можна було побачити в завзятій національній боротьбі, що охопила міста, і в селянських повстаннях, і в зачатках козаччини.
Особливо мене вразили школи, які відкривали братства, адже й сьогодні проблема отримання гарної освіти стоїть дуже гостро. Зараз точно так, як і в давні часи, багато талановитої молоді не має змоги заплатити за своє навчання і не досягає того, що могло б досягнути. І якби й сьогодні була безкоштовна освіта, вона б допомогла нашим сучасникам втілити усі свої мрії і прагнення у життя. Крім того, основні ідеї православних українських братств перегукуються із сьогоднішніми гаслами, бо боротьба за свободу і незалежність завжди залишалися для українського народу не першому місці.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)