“Щастя то зрада, будь тому рада, тим воно гарне, що вічно летить” (за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”)
У чому зміст людського життя? Яким воно має бути’,’ Що треба для того, щоб життя було повноцінним, щасливим, незрадливим? Ці питання є синонімічним рядом головної проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”. Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, вміти любити, пробачати й вірити. Цей гнір – гімн єднання людини і природи, це щира пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Драма створена на багатому щедрому грунті української міфології, усної народної творчості, які поетеса
У чому ж головний конфлікт драми, де той ключик, який дає можливість збагнути: чому щастя – то зрада?
Давайте згадаємо початок твору, коли розбуджена грою Лукаша на сопілці, Мавка говорить: “Весна ще так ніколи не співала, як отепер”. Проста, але чарівна мелодія викликає у неї зацікавлення виконавцем. “Він, певно, гарний!” – думає вона. Краса пісні в її уяві не може не поєднуватися з вродою юнака.
Отже, цим самим поетеса возвеличує силу мистецтва, яке здатне пробудити до життя
Духовна краса казкової дівчини проявляється в усьому: у любові до природи, у баченні краси, у шанобливому ставленні до старших, готовності принести себе в жертву заради щастя інших, в умінні прощати і вірно любити.
Мене вражає її безпосередність і чистота кохання до Лукаша:
Ти сам для мене світ, миліший, кращий, Ніж той, що досі знала я.
Саме заради кохання Мавка знімає своє чудове вбрання і одягає простий, буденний одяг, працює в господарстві Лукаша, догоджає його сварливій матері, ріже руку серпом, щоб не знищити “красу” русалки Польової. Як же треба любити, навіть уміти любити!
Чи потрібне це кохання Лукашу, чи оцінив самопожертву вільної від буденних проблем Мавки? Гадаю, що ні! Мабуть, Лукаш, маючи музичний хист, не має люблячого серця, щирих почуттів! Тому й одружується на Килині, яка має багатий посаг. Знову майно, знову соціальна залежність і невірність. Лукаш “сам і собі не розуміє”, що коїть.
Можливо, треба дівчині мстити за знівечену долю, за зраду? Ні, Мавка не здатна до помсти. Яке благородство, яка великодушність! Оце і є та духовна краса, якої так бракує нам сьогодні. Мавка вчить нас бути безкорисливими, робити добро навіть тим, хто чинить зло.
Лукаш, на мою думку, завдав їй образи, ранив у саме серце своєю зрадою. За це і був покараний – став вовкулакою! Але в найтяжчу хвилину Мавка допомагає Лукашеві: визволяє його з підземелля, повертає людську подобу, бо “людина тільки може так дивитись”. З яким же почуттям дивився вовкулака Лукаш на Мавку? Може, настане час, і той, хто чинив зло, зрозуміє своє падіння, стане добрішим. Бо людяне, творче, світле не може бути назавжди подолане в людині.
“Лісова пісня” – це конфлікт між покликанням людини, яке дає їй природа від народження, і сутністю її у відповідних соціальних умовах, між красою і буденщиною, між добром і злом
Пізніше ці проблеми знову знайдуть своє розкриття. Саме до них звернеться Ліна Костенко у своєму творі “Маруся Чурай”. Знайомі мотиви, знайомий трикутник, знайомі почуття?! “Любов -■ це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Любов любов’ю, а життя важке. Не люби нікого, це – біда. Нерівня душ – це гірше, ніж майна. Моя любов сягапа неба. А Гриць ходив ногами по землі”. Ось так оцінила одвічне почуття кохання Маруся Чурай. Нічого зайвого – все зрозуміло!
Всім людям хочеться мати таке світле почуття, як кохання. Але сьогодні душить образа за нашу молодь, яка “поважає” нічні бари, легковажно ставиться до почуття іншої людини. Фізична близькість заміняє духовну.
Мабуть, сьогоднішньому поколінню треба навчитися кохати, як Мавка, давати “другий шанс”, щоб переписати мелодію кохання. Бо, читаючи “Лісову пісню”, усвідомлюєш:людина б’ється зі злом, гине і воскресає – летить до краси, даючи можливість розкритись і жити іншим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)