Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ С. Ф. Платонов відомий історик кінця XIX – початку ХХ в

С. Ф. Платонов відомий історик кінця XIX – початку ХХ в

Поміщений нижче уривок узятий з 5 глави “Повного курсу лекцій по російської історії”. З огляду на ськладність для юних читачів роботи з науковим і більшим по обсязі текстом, текст був нами адаптований: ськорочений, розбитий на логічні сюжети із заголовками, у дужках або виноськах дані необхідні пояснення, виправлений застарілий правопис окремих слів. Ніяких інших змін у текст не вносилося.

Остаточний розпад єдності Київської Русі

Чернігівські князі не могли протестувати (проти втримання нащадками Володимира Мономаха великокнязівського

київського престолу), тому що вони були неспроможні, поки мир панував у роді Мономаха. У князювання Ярополка, однак, цей мир був порушений. Перед смертю (в 1132 р.) Мстислав поставив за обов’язок своєму братові й спадкоємця Ярополка віддати Переяславль його старшому синові Всеволодові Мстиславовичу. Вступивши на великокнязівський престол, Ярополк виконав передсмертну волю брата, але це викликало невдоволення з боку молодших синів Мономаха – Юрія Ростовського й Андрія Володимиро-Волинського.

Довідавшись про переміщення племінника в Переяславль, вони порахували це кроком до старшинства

крім них і поспішили вигнати Всеволода з Переяславля. Тоді Ярополк оселив туди другого Мстиславича – Изяслава, що княжили в Полоцьку. Але й це розпорядження не заспокоїло молодших князів: у кожному племіннику, що сидів у Переяславле, вони бачили спадкоємця старшинства, майбутнього князя київського. Щоб заспокоїти братів, Ярополк вивів і Изяслава з Переяславля й послав туди брата свого В’ячеслава, але той незабаром сам залишив цю область, і вона була відступлена Юрію Ростовському.

Ворожнечею між дядьками й племінниками в потомстві Мономаха не сповільнили ськористатися Святославичи й пред’являли свої права на велике князювання. Обставини зложилися сприятливо для Святославичей: Ярополк Володимирович помер в 1139 р. і місце його заступив брат його В’ячеслав, людина безхарактерний і нездатний. Такою незначністю великого князя ськористалися Святославичи в особі Всеволода Ольговича; він підступив до Києва й зайняв його. В’ячеслав не сперечався з ним великого князювання, і Всеволод не тільки сам залишився в Києві до своєї кончини, але й зміцнив там після себе брата свого Ігоря. Але ледь Ігор вокняжился, як кияни відправили посольство кликати на київський стіл Изяслава Мстиславича. Останній негайно рушив до Києва, оголосивши, що терпів на старшому столі Всеволода, як чоловіка старшої сестри своєї, але що інших Ольговичей на київському столі не потерпить. Кияни перейшли на його сторону. Ігор був узятий у полон і вигин, а Изяслав зайняв великокнязівський стіл.

Остаточний розпад єдності Київської Русі

Юрій Володимирович – четвертий син Володимира Мономаха, породжений уже не англосаксонською принцесою Гитой (першою дружиною Мономаха), а його другою дружиною. Батько не вніс Юрія у своєму заповіті в “список спадкоємців” київського стола. Таким чином, Юрій з волі батька повинен був “випасти із черги” претендентів на великокнязівський трон. Київ закріплювався за старшими синами і їхніми нащадками. Юрій ще при житті батька одержало в долю Ростово-Суздальську землю. Юрій, зрештою, втягся в боротьбу за Київ. Взагалі він був дуже активний і навіть агресивний політик, за що й увійшов в історію під прізвиськом “Довгорукий”.

Юрій Довгорукий у боротьбі за Київ

В особі Изяслава рід Мономаха знову восторжествував над родом Святослава. Але самовільне захоплення Изяславом київського стола озброїв проти нього двох старших Мономаховичей, двох його дядьків – В’ячеслава, що був вигнаний Всеволодом Ольговичем, і Юрія, князя Ростовського. Юрій, незадоволений тим, що старшинство дісталося його племінникові, а не братові, почав з Изяславом боротьбу й узяв гору. Изяслав вийшов у Володимир-Волинський, а в Києві став княжити Юрій. Але й він недовго удержав за собою київський стіл; Изяславу вдалося вигнати його й знову повернути собі Київ, а щоб забезпечити себе від обвинувачень у беззаконному захопленні престолу, воно запросив у Київ старшого дядька В’ячеслава, що, задовольняючись пошаною, надав всю владу племінникові.

Однак Юрій не залишив своїх домагань на Київ, незважаючи на те, що Изяслав обставив справу цілком законно, ськористався першою зручною мінутою й підступив до Києва. Изяслав і В’ячеслав залишили місто, і Юрій удруге заволодів ним, знов-таки ненадовго. Київські громадяни любили Изяслава й при першій його появі перейшли на його сторону. Юрій знову виїхав з Києва, а Изяслав, вірний колишньому наміру, став княжити ім’ям В’ячеслава. В 1154 р. Изяслав умер; старий В’ячеслав викликав іншого свого племінника – Ростислава Смоленського, і кияни присягнули йому, уклавши, однак, договір, що він буде шанувати свого дядька В’ячеслава, як робив це його покійний брат.

Після ж смерті В’ячеслава кияни прийняли Изяслава Давидовича, представника Святославичей, але отут знову з’явився Юрій, і престол, втретє перейшовши до нього, залишається за ним до його смерті. В 1157 р. Юрій умирає, і кияни, що не любили цього князя, хоча він і був Мономахович, знову кличуть на київський стіл Изяслава Давидовича. Тоді один з молодших Мономаховичей, Мстислав Изяславич Володимиро-Волинський, побоюючись, що київський стіл піде з рук Мономаховичей, вигнав Изяслава з Києва й оселив там свого дядька Ростислава, а після смерті його в 1168 р. сам зайняв великокнязівський престол. У той же час претендентом на Київ є син Юрія – Андрій, якого Мстислав обійшов, як раніше батько його Изяслав обійшов дядька свого Юрія. Перемога в боротьбі залишилася на стороні Андрія: в 1169 р. Київ був їм узятий, а Мстислав вийшов у свою Волинську область. Київ був пограбований і спалений, а сам переможець не залишився в ньому й пішов на північ.

Підсумки й висновки про стан політичного життя Русі середини XI – середини XII вв.

Такі факти політичного життя так званого Київського періоду. Із усього ськазаного ми можемо зробити висновок, що тепер визнавався правильним порядок спадкування й володіння родовий – від брата до брата й від дядька до племінника, і що цей порядок у перший же час свого існування терпів порушення. Події часу онуків і правнуків Ярослава ясно показують, що ці порушення були надзвичайно часті й що спадкування столів заплутувалося до надзвичайності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Юрій у боротьбі за Київ Наприкінці 1140-х, в 1150-х рр. Ростово-Суздальський князь Юрій вів боротьбу за київський великокняжий престол зі своїм племінником Изяславом, сином Мстислава Великого. Як син Володимира Мономаха Юрій був “старше” по родовій черзі Изяслава (онука Мономаха). Однак, сам Володимир Мономах обмежив коло спадкоємців Києва трьома своїми старшими синами (нащадками його першої дружини...
  2. Відомий вітчизняний історик XIX в. Н. И. Костомаров про князя Дмитрові Донському і його часі Князювання Дмитра Донського належить до самих нещасних і сумних епох історії багатостраждального російського народу, невпинні руйнування й спустошення те від зовнішніх ворогів, то від внутрішніх усобиц, випливали одні за іншими у величезних розмірах. Моськовська земля, не вважаючи дрібних руйнувань, була два рази опустошаема литовцями, а потім зазнала навали Орди Тохтамиша;...
  3. Повстання в Києві в 1068 р Коли Изяслав із Всеволодом бігли в Київ, а Святослав – у Чернігів, то кияни прибігли в Київ, і зібрали віче на торгу, і послали до князя ськазати: “От, половці розсіялися по всій землі, дай, княже, зброю й коней, і ми ще поборемося з ними”. Изяслав же того не послухав. І...
  4. Література кінця ХІХ – початку ХХ століття Література кінця ХІХ – початку ХХ століття – один з найцікавіших етапів розвитку світової літератури. У свідомості людства ще живуть прекрасні образи класичної літератури ХІХ століття, а вже нове століття диктує свої критерії цінностей. Тому з’являються літературні і мистецькі напрями, течії, стилі, серед яких новий літературний напрям, що одержав назву...
  5. Література кінця XVIII – початку XX ст. (Загальна характеристика) Становлення нової літератури співвідносилось із формуванням модерної української нації. Оскільки більша частина етнічних українських територій у цей час була перетворена на одну з провінцій Російської імперії, то першою формою національної свідомості став місцевий, крайовий патріотизм, який передбачав наголошування на мовній, культурній, етнографічній тощо своєрідності українців. За таких умов література мусила...
  6. Література кінця XVIII – початку XX ст III. Література кінця XVIII – початку XX ст. Загальний огляд Вихід у 1798 р. перших трьох частин “Енеїди” І. Котляревського знаменував початок нового етапу в історії української літератури, зародження нової української літератури з живою народною мовою. Періоди розвитку нової української літератури: 1) кінець XVIII – початок XIX ст. 2) 40...
  7. Літературний процес кінця XIX – початку XX ст III. Нова українська література Літературний процес кінця XIX – початку XX ст. Літературний процес наприкінці XIX – на початку XX ст. припадає на період інтенсивного розгортання визвольного руху в Російській імперії. Це визначило характерні тенденції розвитку літератури не тільки в Наддніпрянщині, але й в Галичині та Буковині, які перебували в...
  8. ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX – початку XX сторіччя Кінець XIX – початок XX століття характеризувався посиленням капіталістичних відносин. Небаченими темпами розвивались металургія, машинобудування, видобуток вугілля. Швидко зростала велика промислова буржуазія. Значною частиною національних багатств царської Росії володіли іноземні капіталісти. На півдні України більшість підприємств була в руках англійських, американських, французьких, німецьких, бельгійських та інших капіталістів, а працівники не...
  9. Історико-літературний процес кінця XIX – початку XX століття XIX СТОЛІТТЯ Історико-літературний процес кінця XIX – початку XX століття Розвиток літератури невід’ємний від розвитку суспільства. Література на межі ХІХ-ХХ століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу. З числа найбільш прикметних рис, що формували “обличчя” людської...
  10. Найвидатніші здобутки світової літератури кінця XX – початку XXI ст УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас II семестр УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УРОК № 68 Тема. Найвидатніші здобутки світової літератури кінця XX – початку XXI ст. Мета: допомогти учням пригадати, систематизувати й узагальнити знання про найвидатніші здобутки у світовому літературному процесі ХХ-ХХІ ст.; удосконалювати навички аналізу, систематизації та узагальнення...
  11. Тема 19. Леся Українка (1871 – 1913) – Літературний процес кінця XIX – початку XX ст III. Нова українська література Літературний процес кінця XIX – початку XX ст. Тема 19. Леся Українка (1871 – 1913) “Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім’я, в якому злились мільйони українок і українців, мільйони безвісних чесних борців за свободу, які в глухі часи жорстокого царизму вслід за російським пролетаріатом не...
  12. СИМВОЛІЗМ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. С. МАЛЛАРМЕ. М. МЕТЕРЛІНК ЛЕКЦІЯ 23 СИМВОЛІЗМ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. С. МАЛЛАРМЕ. М. МЕТЕРЛІНК 1. Основні естетичні принципи та поетичне новаторство Стефана Малларме(“Лебідь”, “Проза для Дез-Ессента” та ін.). 2. Життєвий шлях М. Метерлінка. Роль драматурга у становленні “нової драми”. 3. Філософські символи драм М. Метерлінка: “Смерть Тентажіля”, “Сліпі”,...
  13. Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Модерністські напрями і течії в літературі кінця XІX – початку XX століття Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XІX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Пошуки нових шляхів призвели до виникнення...
  14. Модерністські напрями і течії в літературі кінця XIX – початку XX століття Кризова ситуація у суспільстві і мистецтві кінця XIX століття поставила перед письменниками завдання художньо осмислити дійсність, знайти нові шляхи розвитку мистецтва, яке б дало оновлені духовні орієнтири у складному і суперечливому періоді. Пошуки нових шляхів призвели до виникнення різних течій у мистецтві, які одержали назву “модернізм”. Спочатку модернізм виникає у...
  15. ПЛАН – Г. ІБСЕН – ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ Г. ІБСЕН ПЛАН Характеристика Торвальда Хельмера – героя драми Г. Ібсена “Ляльковий дім” I. Хто такий Торвальд Хельмер? (Торвальд Хельмер, колишній адвокат, на початку дії п’єси стає директором Акціонерного банку. Має бездоганну службову репутацію, чудовий затишний дім, люблячу дружину та дітей....
  16. Милорад ПАВИЧ (1929-2009)И – З ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ початку ХХІ століття З ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ початку ХХІ століття Милорад ПАВИЧ (1929-2009) М. Павич Життєвий і творчий шлях “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”… Цей гідний поваги заклик Т. Шевченка не втратив актуальності й нині. Адже люди дуже часто набагато краще знають історію та культуру інших народів, аніж свого власного. Це...
  17. “Все, що відбувалося з початку і до кінця з Жюльєном Сорелем” за романом Стендаля “Червоне і чорне” Головний герой роману Стендаля “Червоне і чорне” Жюльєн Сорель – син звичайного теслі. Кумиром цього юнака є Наполеон Бонапарт, і він дуже шкодує, що народився занадто пізно, вже у часи Реставрації. Сорель обдарований різними здібностями, він прагне до нових знань і має незвичайний розум. Народившись у маленькому містечку, Жюльєн переймається...
  18. Тема 20. Михайло Коцюбинський (1864 – 1913)- Літературний процес кінця XIX – початку XX ст III. Нова українська література Літературний процес кінця XIX – початку XX ст. Тема 20. Михайло Коцюбинський (1864 – 1913) Біографічні відомості Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниці у сім’ї дрібного службовця. Потяг до художнього слова, до творчості у Коцюбинського виявився дуже рано, але його перші...
  19. Тема 17. Ольга Кобилянська (1863 – 1942) – Літературний процес кінця XIX – початку XX ст III. Нова українська література Літературний процес кінця XIX – початку XX ст. Тема 17. Ольга Кобилянська (1863 – 1942) Ольга Юліанівна Кобилянська “велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх у нашому народі” (Василь Земляк); “Пишна троянда в саду української літератури” (М. Старицький). Письменниця...
  20. ВІДОБРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XIX ст. В ПОЕМІ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО “ЕНЕЇДА” “Енеїда” – героїчний твір стародавнього римського поета 1 ст. до н. є. Публія Вергілія Марона. Пародіювали його італієць Д. Лаллі, француз П. Скаррон, німець А. Блюмауер, росіянин М. Осипов. В українській літературі до переосмислення Вергілієвої “Енеїди” звертається І. П. Котляревський, використовуючи жанр травестійно-бурлескної поеми. Травестія – одна з форм сатирично-гумористичної...
С. Ф. Платонов відомий історик кінця XIX – початку ХХ в
«
»