Руська трійця – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.)
“Руська трійця”
На такому соціально-політичному і культурному тлі у 30-х роках XIX століття з’явився гурток, заснований українською прогресивною інтелігенцією, – “Руська трійця”. Ініціаторами створення гуртка стали три студенти філософського факультету Львівського університету – Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Усі троє були дітьми сільських священиків.
“Руська трійця” гуртувалася навколо Маркіяна Шашкевича, який особливо виділявся організаторськими здібностями та умінням переконувати,
Головним девізом “Руської трійці” було: “Йти в народ… вчитися в нього його мудрості”. Але головною проблемою гасла стала не тільки необхідність долати переслідування влади, а те, що спочатку ніхто з членів гуртка не вмів ані читати, ані писати українською і не був обізнаний з культурою власного народу. Однак з цією проблемою вони впоралися швидко:
На початку 1837 року у Буді (Будапешт) коштом директора Коломийської гімназії Миколи Верещинського і Маркіяна Шашкевича було видано альманах “Русалка Дністровая”. Проте альманах було заборонено, 800 примірників з-понад 1000 надрукованих вилучила поліція і кинула у підвали собору св. Юра у Львові. Майже усі примірники пропали, бо урядовий дозвіл на їх продаж і розповсюдження надійшов лише 1848 року.
Альманаху “Русалка Дністровая” передували ще два видання гуртка – поетична збірка “Син Русі” (1833 р.), у якій було вміщено 13 віршів, та збірник “Зоря” (1834 p.). Обидва збірника було заборонено.
Альманах “Русалка Дністровая” вміщав “Передслів’я”, чотири розділи – “Пісні народні”, “Складання”, “Переводи” і “Старина” – та рецензію на книжку “Руськоє весілля” Й. Лозинського, що була своєрідним додатком. Збірник відзначався багатим історичним матеріалом та жанровою різноманітністю вміщених творів: тут були і пісні, і вірші, і переклади, думи, статті, історичні документи та описи. Усі твори діячів “Руської трійці”, що були вміщені в альманасі, відзначалися частим звертанням до минулого, сумними настроями, алегоричністю та символікою, створенням надзвичайних характерів та ситуацій – це все риси, притаманні стилю письменників-романтиків. Але звертання до минулого і сумні настрої не були спробою втечі від життя, а навпаки, пошуком в історії народу зразків для своїх сучасників та передаванням народної недолі.
“Русалка Дністровая” стала провісником культурного відродження української нації на Західній Україні: у збірнику була розкрита краса народної мови, високий культурний рівень українців у минулому та можливості для розвитку у майбутньому. Шлях до такого розвитку автори альманаху вбачали у возз’єднанні України, тому “Русалка Дністровая” зацікавлювала читачів творчістю письменників зі східноукраїнських земель – І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, та фольклором з Наддніпрянщини. Збірка вміщувала багато образів Дніпра, Чорного моря, Запорозької Січі, козацтва тощо, наголошуючи на єдності українських земель.
У “Передслів’ї” автори проголошують українську мову рівною серед інших мов, а інші слов’янські народи називають сестрицями. Але найбільше підкреслює культурне єднання розділ альманаху ” Переводи “, в якому доводиться, що українською мовою можна передавати високі почуття і думки, висловлені іншими мовами.
Основна цінність “Русалки Дністрової” була в тому, що вона розбуджувала самосвідомість українців як народу зі своєю історією та мовою. На території Австро-Угорської імперії вперше вголос заговорили про Богдана Хмельницького, Северина Наливайка та Морозенка, про опришків, які можуть помотатися гнобителям-панам.
До того ж альманах став абсолютно новим явищем на тлі світської літератури. І. Франко у статті “Критичні письма о галицькій інтелігенції” так писав про “Русалку Дністровую”: “Вона поставила і обговорювала предмети зовсім світські, зовсім не обняті тісним церковним світоглядом, обговорювала їх зовсім не так, як би сього жадали церковники… значить рішуче встала проти літературно-церковного авторитету. Се вже діло сміле та й неабияк сміле на свій час”.8
“Русалку Дністровую” знали і на Східній Україні та в Росії. М. Максимович наголошував на історичному значенні альманаху, що підтвердив єдність українського народу і став новим літературним явищем на Західній Україні. Т. Шевченко через фольклориста П. Лукашевича передав діячам “Руської трійці” прохання продовжувати свою літературну і громадську діяльність.
“Русалка Дністровая” перевидавалася багато разів. Найбільшу цінність мають два фотовидання збірки, що були здійснені у Києві у 1950 та 1972 роках, з передмовою академіка О. І. Білецького. ?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)