Розвиток модернізму в XX столітті
Модернізм в 20 столітті розвивався активно. Т. к. це явище мінливо, можна тільки намітити тенденції, характерні для новаторської діяльності
У закордонній літературі 19 століття символізм подальшого розвитку не одержав. Але досвід успадковували різні письменники
Своєрідним явищем став футуризм. Виник в Італії, яскраво розвивався в Росії. Установки футуризму зводилися до того, що діячі задумували створити принципово інше мистецтво. Відновлення мови було принципово. Відмова від попереднього досвіду глобален.
Футуризм виявив себе
Цікава особливість літератури 20 століття – поява літератури потоку свідомості. До цього напрямку ставляться великі письменники: Джеймс Джойс, Марсель Пруст, по-німецькому писав Франц Кафк.
Потік свідомості – особливий прийом, у який на перший план виходять різного роду асоціації. Практично першовідкривачем був Л. Н. Толстой. У главі роману “Ганна Каренина” з погляду героїні відтворюється
У Пруста цей потік організує кілька романів – полилогия “У пошуках за втраченим часом” – процес входження в ці пошуки саме цікаве
Перший роман полилогии – “По ту сторону сну”. Починається оповідання з того, як людина, що страждає безсонням, готується провести ніч. Він бачить постіль, лампу, книгу, кружок світла. І згадує, як радісно крізь штору проникали промені в його дитинство, будинок, служницю. Одне за іншим чіпляється за свідомість
У Джойса найвідоміший роман – ” Улисс “. Дія відбувається в 1 день, з ранку до глибокої ночі. Важливий об’єкт – місто Дублін. Літня сімейна людина йде з будинку, проводить день поза будинком. Цей день уподібнюється мандрівкам Одиссея. Події міфу, переінакшені, утворять підводний плин роману. Так у літературу ввійшов неомифологизм.
Неомифологизм має різні прояви. З 1 сторони це повернення в літературу сюжетів, пов’язаних із древніми міфами, і іноді минулих через масу нових засвоєнь (“Антигонів” Жана Ануя – сюжет той же, але косметика, кава…). З іншої сторони міфологічний сюжет може стати частиною тексту не спеціально. Наприклад, Гарсиа Маркес “100 років самітності” – мотив потопу, мотив первородного гріха – за серце Урсули змагалися 2 парубка. Хосе Аркадио вбиває суперника. Живуть майже в раї, у Мокондо. З іншої сторони Урсула й Хосе Аркадио близькі родичі й вона боїться вступати з ним у любовний зв’язок, тому щодумає, що народиться виродлива дитина. Смерть приходить разом з дівчинкою, що приносить кості предків у мішечку. У всіх божевілля, втрата пам’яті. Эсхатологический мотив – кінець миру – циганів, що привозив небачені думки, залишає книгу. Сказано, що її прочитає останній у роді Буэнди, і наприкінці бура змітає Мокондо з особи землі, а читав про усім, що було раніше.
В 20-і рр у Франції з’являється ще одна модифікація модернізму – дадаизм. Це молоді поети Луи Арагон, Поль Элюар. Слово від фр. dada – так французькі дитини називають конячок. Зміст дадаизма в тім, що починаю з нового аркуша. Заперечується попередній досвід. Нова Література народжується з нераціональних, інтуїтивних форм. Формально відмовилися від розділових знаків (Стратити не можна помилувати). Кожний читає їхні вірші в тій інтонації, що ближче читачеві. Скасували заголовні букви на початку віршів. У Поля Элюара з’являється вірш, яке можна було приймати за любовне, не знаючи назви. Виявилося, що це гімн протистояння Франції фашистам
Добутку, пов’язані з особливою галуззю філософії – екзистенціалізм (to existe – існувати) – філософія існування. Філософія існування сходить до навчання Киркигора. Він затверджував, що людині дана в житті тільки одне – його власне існування. Всі люди різні, роз’єднані. Досвід жодного з них не збігається з досвідом іншого. Соліпсисти – люди, упевнені в тім, що увесь світ зводиться до власного я
В 20 столітті екзистенціалізм мало 2 галузі: німецький і французький (Жан Поль Сартр трагедія “Мухи” і Альберт Комю “Міф і Сізіфові”). Здавалося б, те, що для стародавнього грека найстрашніше покарання, для парубка це свідомий вибір. Сізіф сам вибирає цю працю, вона самотній, і в цьому виборі здійснює своє я. Це вибір приреченого, але не здається, був співзвучний сучасникам Комю.
У трагедії “Мухи” Арестя, що у помсту за батька знищує мати, переслідується богинями помсти. У Сартра це рої мух. Тут знову питання про людський вибір. Проблема почуття й боргу (яскравіше в добутках Комю “Сторонні”, романі “Чуму”).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)