Роздуми поета над своїм майбутнім (за баладою “Човен”)
Є. Гребінка – це талановитий байкар, поет та прозаїк. Поряд із жанром байки письменник вводить в українську літературу романтичний жанр: романси, пісні та поетичні роздуми. Захоплення фольклором, звернення до пісенної лексики, елегійний смуток – це характерні риси поезії Є. Гребінки.
Вірш “Човен” – це роздуми поета над своїм майбутнім і взагалі над людським життям. Життя зі своїми труднощами та негараздами уподібнюється до бурхливого моря, над яким сунуться хмари та гуркотять громи. Образ човна репрезентує людину, яка опиняється
І грає, і піниться синєє море.
Хтось човен на море пустив,
Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,
Од берега геть покотив…
Ліричний герой роздумує над тим, що човен може не витримати бурі і розсипатися на тріски. Його страшить світ, він боїться поринути у нього, але приходить до висновку, що “не можна ж вік цілий пробути з собою одним”. Ліричний герой готовий до труднощів, він передчуває, що “недоля і лютеє горе” пограються з його човном.
У вірші чуємо тугу за втраченим світом дитинства, безтурботності, юності, світу мрій та щастя. Це – поетична медитація автора щодо його майбутнього. Труднощі обіцяє йому майбуття, але він розуміє, що життя – це бурхливе море, яке може приховувати і страшні небезпеки, і великі пригоди.