Роздуми над статтею Самчука “Нарід чи чернь?”
Доля українців… Нації, що винищувалася століттями ордами, військами, указами, постановами. Не так фізично, як духовно. Історичні факти піддавалися нищівній фальсифікації, цілеспрямовано знищувалася культура. Заборонялося друкування українських книжок, закривалися українські школи, бо освітня діяльність в Україні визнавалася шкідливою, “могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности…”
Хто закував у кайдани волелюбну душу українців? Де шукати витоки тієї гоноровитості, що виховує почуття національної
Можна сперечатися з Уласом Самчуком, вважаючи його слова “…Величезна маса живих людиноподібних істот…” вельми образливими. Невже автор, прагнучи добра, вдається до прийому “клин клином”? І водночас спадає на думку те, що письменник закликає насамперед почувати себе людиною. “Зламати цю заповідь – значить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття”,- констатує Улас Самчук. А
А чи може людина почувати себе поза межами національної свідомості? Звичайно, ні. Тому більшовицька ідея створення так званої основної маси “радянський народ” набувала рис прогресивності, новизни, що заводило у глухий кут багатомільйонне населення Радянського Союзу. Письменник констатує: “…Найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його історія – перманентне намагання когось зробити з нас не те, чим призначила нас природа”.
З цією думкою я цілком згоден, бо склалися віковічні традиції народу, які визначають нашу самобутність та неповторність. Це чудова мелодійна мова, задушевна пісня, наш складний, суперечливий, часом незбагненний менталітет. Все це передається з покоління в покоління. Як Справжній патріот Улас Самчук стурбований тим, що молодь “з національного погляду – саме велике порожнє місце”. Адже якщо кілька десятків років послідовно знищувати культуру будь-якого народу, то відбудеться процес самознищення нації. На це розраховують ті, хто бажає зробити народ “без’язикою, безликою юрбою”.
Улас Самчук говорить різко, колюче, правдиво, безкомпромісно. І це, на мій погляд, виправдано. Бо сказати правду, а не образити, принизити (чи ж можна ще принизити!) міг тільки справжній патріот, що вболіває за долю народу, його майбутнє. На жаль, Самчук не зміг знайти себе ні серед “своїх”, ні серед “чужих”, доживав свій вік на чужині. Власним життям довів письменник, що ми ще не спроможні називатися гордим народом. До цього впевнено крокуємо в суверенній державі, закресливши назавжди слово “чернь” і скинувши кайдани з волелюбних душ.
Схожі твори:
- У пошуках людської гідності (за статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”) Не даремно Уласа Самчука називають українським Гомером XX століття. Ця людина у своїх художніх творах охопила поглядом справжнього майстра епосу життя українства на початку XX століття та за часів Голодомору. Важливе місце посідає і публіцистична спадщина письменника, у якій він свої думки, своє ставлення до майбутнього та теперішнього свого народу...
- Особливе місце етапі “Нарід чи чернь?” у публіцистичній спадщині Уласа Самчука І. Актуальність статті “Нйрід чи чернь?” на початку війни. (Стаття була опублі кована 9 листопада 1941 року в газеті “Українське слово”, яка стала виходити в окупованому Києві. Багато представників української діаспори мали надію на те, що фашизм знищить комунізм і дасть можливість українцям самим вирішувати долю України. Улас Самчук приїхав...
- Аналіз (критика) статті “Нарід чи чернь?” Уласа Самчука “Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, – російська чи польська, нічим іншим не займалася, а лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас”. (Зі ст. “Нарід чи чернь?” ) Стаття Уласа Самчука “Нарід чи Чернь?”, що побачила...
- Актуальність етапі Уласа Самчука “Нарід чи чернь?” сьогодні Улас Самчук довгі роки був відірваний від рідної землі, але доля далекої Батьківщини завжди хвилювала письменника. Усі його твори – тільки про неї і для неї. Йому боліло, що українці не почувають себе народом, нацією, перетворюються на “малоросів”, “хохлів”. “Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал…...
- Скорочено “Нарід чи чернь” Самчука “На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей?” Що ж таке народ? Чому Улас Самчук не відповідає одразу на поставлені питання? Тому що вважає: не...
- У. САМЧУК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ”, “МАРІЯ” Тема. У. САМЧУК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ”, “МАРІЯ” Варіант 1 1. Батьківщиною для У. Самчука… А Є Поділля. Б Полісся. В Волинь. Г Канада. 2. Визначте письменника, з яким не навчався Улас Олексійович, перебуваючи за кордоном. А О. Ольжич. Б І. Багряний. В Є. Маланюк. Г Л. Мосендз....
- Переказ – НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ? При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізається в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному Кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?…...
- НАРІД ЧИ ЧЕРНЬ? – УЛАС САМЧУК Скорочено (Стаття надрукована у Києві 9 листопада 1941 року в газеті “Українське слово”) “На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса? Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без’язикових і безликих постатей?” Що ж таке народ? Чому...
- Нарід чи чернь? – Стаття При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізалося в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї… На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо, чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?.....
- Мої враження віл статті У. Самчука “Народ чи чернь?” Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість. У статті “Народ чи чернь?” Улас Самчук розкриває проблеми морального обов’язку, духовності, змальовує контрасти в людських душах і вчинках. Він, передусім, прагне пробудити волелюбний дух...
- Сторінки життєпису Уласа Самчука І. Гомер XX століття. (Один із найвидатніших українських письменників XX сторіччя Улас Самчук найповніше втілив у своїй творчості трагічну долю народу України, розповів про національну трагедію 30-х років, за що письменника називають Гомером XX століття.) ІІ Тяжкі роки становлення письменника. (Із п’ятьох дітей у сім’ї вижив тільки Улас; хоча батько...
- Тернистий життєвий шлях Уласа Самчука Видатний український прозаїк Улас Самчук прожив нелегке і тернисте життя. Народився майбутній письменник 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині в досить заможній селянській родині. Пізніше Улас Олексійович згадував: “Незважаючи на те, що мій батько мав лише “три групи” народної школи, а мати знала лишень три літери (А...
- Гімн світлому образу матері (за романом Уласа Самчука “Марiя”) Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко “Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого… І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина. Пригадай її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати...
- Зображення деформації українського характеру під впливом марксистсько-ленінської ідеології (за романом У. Самчука “Марія”) Мабуть, одним з найстрашніших нещасть для будь-якого народу є зміна укладу життя, традицій і звичаїв через зміну ідеології, накинутої зверху, позиченої в іншого народу, чужої для національної ментальності та свідомості. На жаль, український народ зазнав деформації національного характеру в XX столітті. Це’ сталося під впливом радянської ідеології. Людей змушували відректися...
- Роман У. Самчука “Марія”: хроніка одного життя Роман Уласа Самчука “Марія” має підзаголовок “Хроніка одного життя”. Уважно прочитавши роман, читач одразу розуміє, що мав на увазі автор, коли давав назву своєму творові. По-перше, твір має певну схожість з так званою агіографічною літературою, тобто з “Житіями святих”. У таких творах оповідається про увесь життєвий шлях святого, так і...
- Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука) “Марія” – роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932-1933 роках. Роман “Марш” – це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України. Марія, центральний персонаж твору, – трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей і все життя...
- “Марія” Уласа Самчука – найсенсаційніший твір та перший художній донумент української літератури про голодомор Роман “Марія” – роман-спалах, роман-реквієм, роман-набат! Саме цим твором Улас Самчук явив усьому світові невичерпні потенційні можливості україн ського образного слова. Він був перший, хто показав справжнє страхітливе облич чя комунізму, змалювавши у романі “Марія” жахливі картини лютого голодомору 1932-1933 років, який принесла на українську землю радянська влада. Коли писався...
- Тема колективізації та голодомору у романі-хроніці У. Самчука “Марія” І. “Марія” У. Самчука – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року. (Український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року написав роман-хроніку, роман-спалах “Марія”. Сильнішого твору про голодомор в Україні нема й досі. Автор зумів торкнутися у романі таких важливих проблем, як проблеми батьків і дітей, любові...
- Твір за романом Уласа Самчука “Марія” Ім’я Уласа Самчука повернулося до українців через роки забуття. Роман “Марія” – своєрідна сторінка художнього відтворення історії рідного народу, його самобутності. Любов до землі – споконвічна українська традиція, бо земля саме для слов’янина є і годувальницею, і мірилом людської значущості, і виміром добробуту, і навіть моральності. Письменник підкреслює, що руйнування...
- Тема колективізації та голодомору у романі У. Самчука “Марiя” Роман “Марія” – перший в українській літературі твір про голодомор і насильницьку колективізацію – закінчується страшно і трагічно. Старий, знесилений голодом Корній жорстоко розправляється з сином-запроданцем і йде у невідомість, щоб померти. Дочка і онука гинуть із голоду, а самотня Марія, простившись із Гнатом, перебуває в агонії перед смертю, страшною...