Оповідання М. Шолохова названо “Доля людини” не випадково. Темою твору є роздуми над долею людини, над сенсом життя. Ця тема розкривається на прикладі життя головного героя оповідання Андрія Соколова. Чому обрано саме його? Адже, на перший погляд, він зовсім не герой, звичайна людина. Мені здається, що саме тому, що Соколов один з багатьох звичайних людей, його доля й цікава. До війни він жив, як багато хто: працював, ростив дітей, не дуже замислюючись над сенсом життя. Він просто жив. Але, коли довелося стати на захист цього мирного життя, він
зрозумів, як багато важать звичайні речі: дім, сім’я, робота, мир. Без високих слів, за покликом совісті йде Андрій на війну й виявляє неабияку мужність і хоробрість, намагаючись робити свою справу якомога краще. У його долі відбилася доля багатьох воїнів, які билися за свою землю, за мирне життя, не роздумуючи, що буде завтра. Життя кожного віднині належало не тільки йому, але й усім. Письменник не приховує, що, на жаль, і серед своїх траплялися люди ниці. Таким постає вгодований зрадник-солдат, що хотів виказати ворогам свого командира. Таким є й той донощик, що доповів коменданту табору про слова Андрія. Але,
мабуть, добра доля Андрія вберегла його від багатьох смертей, бо він ніс у серці саме добро й людяність. Хтось скаже, шо доля Соколова не така вже й легка, адже в його житті так багато втрат. Комусь і за ціле життя такого не випадало. Але він з усіх випробувань вийшов з гідністю. Може, сенс його життя полягав у тому, щоб довести й собі, й оточуючим, що можливості людини невичерпні, якщо вона має моральний стрижень. А може, все його життя, всі втрати випробували на міцність характер Соколова, щоб одного разу надати йому шанс віддати тепло свого серця маленькому хлопчику, в якого війна забрала й батька, й матір. Андрій Соколов своєю поведінкою, всім життям переконує в тому, що доля людини в її руках, якщо ця людина керується не егоїстичним бажанням жити для себе, а ідеалами добра і справедливості. У розумінні цього й полягає сенс життя.
