Роздуми над питаннями моралі в поемі Томаса Стернза Еліота “Порожні люди”
Нобелівський лауреат, американський поет-модерніст Томас Стернз Еліот – автор понад чотирьохсот літературно-критичних праць, поетичних збірок, віршованих драм.
Поезія Т. Еліота надзвичайно складна. Щоб зрозуміти його образи, треба мати грунтовні знання з історії, філософії, літератури, мовознавства. Сам Еліот казав, що сучасні поети мусять бути складними для розуміння, тому що сама дійсність, цивілізація XX століття – явище надзвичайно складне і різнопланове. Ця складність, відбиваючись у витонченій поетовій уяві, змушена народжувати
Справжня поезія завжди розкриває внутрішній світ поета, проблеми, що хвилюють його,
Поема “Порожні люди” – яскравий приклад того, як відбилися тут найхарактерніші риси епохи Еліота і розкривається провідна тема його творчості.
Важливу роль відіграють епіграфи. Перший, “Містер Курц померла”, Еліот взяв з повісті Дж. Конрада “Серце пітьми” і пов’язаний він з темою втраченої віри. Саме такою поганою англійською мовою служанка повідомляє про смерть білого містера Курца, якого одне плем’я у Конго вважало за бога. Якщо він помер, виходить, богом він не був. Так виникає тема зневіри, тема оманливих вірувань. Другий епіграф, “Подайте Старому Гаю”, пов’язаний зі старовинною англійською традицією: кожного року 5 листопада спалювати опудало Гая Фокса, одного зі змовників, щонамагалися підірвати англійський парламент. Напередодні 5 листопада діти ходять з опудалом і прохають подати пенні. Потім опудало спалюють. Цей епіграф натякає на схожість героїв поеми, “порожніх людей”, з опудалом Гая Фокса, а також тугу за життєдайним вогнем для “порожніх людей”, від якого вони мають очистити ся або згоріти, якщо більше ні на що не здатні. Хто ж вони, ці “порожні люди”? Так поет називає своїх сучасників, які зневірилися, в душах яких лише порожнеча і труха і немає ні почуттів, ні суті. “Порожні люди” ходять у “царині смерті”. У поемі складна система образу Смерті. Люди зневірилися, тому не вірять і в безсмертя. Невіра в безсмертя, за Еліотом, і є смерть. Тому “порожні люди” вже мертві, хоча живуть на землі.
Ми люди порожні,
Спустошені люди,
Соломою випхані,
Купчимось,
І мозки солом’яні хилим.
Як шелести, шепоти наші
Тихенько й подібно
Тріщать шарудінням безсилим,
Як вітер в сухій ковилі…
Ще один складний образ проходить майже через усю поему – образ Очей. Цей образ Еліот взяв у Данте. Неможливо, не зустрівши і не витримавши погляду Беатріче, потрапити в рай. Цих очей бояться “порожні люди” і прагнуть їх побачити. Але “порожні люди” сліпі, і повернути їм зір можуть тільки очі любові, очі Беатріче.
Третій образ, що зачаровує читача, – образ Тіні, який символізує втрату волі і нерішучість. Тінь падає на все, до чого торкаються “порожні люди”. Навіть коли роблять спробу пригадати молитву, на неї падає Тінь, перетворює молитву на нісенітницю.
Всі ці образи (“порожні люди”, “царина смерті”, “сліпі очі” з одного боку, Беатріче, “очі любові” – з другого) створюють своєрідний поетичний світ Еліота, і, навіть на читача не дуже обізнаного в літературній традиції, їх використання справляє сильне враження. Ці образи примушують задуматися над питаннями, що вирішує поет у своєму творі, привертають до найважливіших моральних цінностей, яких людство здатне зректися.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)