Роздум за драмою Івана Кочерги “Ярослав Мудрий”
Ось і закінчуються останні сторінки книги І. Кочерги “Ярослав Мудрий”. Цей твір читати легко й приємно, бо в ньому оспівується найголовніше в житті людини – моральні цінності. У наш тяжкий час нелегко зустріти людину з прекрасною душею, з чистим сумлінням, бо духовні цінності змінюються на матеріальні, не завжди можна сподіватись на чиюсь допомогу у тяжку хвилину. А як багато людей зараз залишає рідну батьківщину і їде за кордон, забуває, що тут жили їх діди й прадіди. Тому, коли читаєш цей твір, тобі на душі теплішає, бо в ньому показано
Корисних книг замало ще у нас, І добрій книзі
більше я радію, Ніж золоту в коморі. А проте І
по книжках казок багато різних, Яких в житті,
напевно, не знайти…
Князь мріє бачити рідний край вільним, мріє, щоб на його землі панували мир і правда:
Мир і труд – це благо основне. Тому, хто
хвала.
Ярослав над усе любить свій народ, пишається ним, а не цурається, як це роблять інші:
З усіх небесних благ
Найвищим благом кров я цю вважаю,
Що є з народом вірний мій зв’язок.
Мені не треба пишних тих казок,
Що предків нам шукають десь за морем…
Ярослав має великі задуми щодо Київської держави, прагне побудувати церкви, нові гарні будинки. Герой бажає мирно построїти нову державу, але вороги постійно змушують його братися за меч:
Я ж все життя не відаю спокою, В
трудах і битвах їжджу по Русі, А я
б хотів міста і храми строїть,
Кохатися в премудрості й красі…
Вустами Ярослава до нас промовляють всі люди того часу. Ми бачимо, що найдорожчим у житті наших предків, як і в наші часи, є щирість, вірність, любов до батьківщини і до інших:
Які алмази, перли чи смарагди
Дорожчі нам від вірності і правди,
Які я прагнув ствердити в житті.
Бо вищих я не відаю скарбів,
Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі.
Не менш цікавим є й образ Микити. Микита – новгородський посадник Коснятина, якого Ярослав несправедливо скривдив. Це щира людина, яка хоче помститися Ярославу за кривди, що він заподіяв Новгороду та його батькові, але він сумнівається, чи варто це робити, бо бачить, як всі поважають князя київського:
Але чи варто мстити Ярославу,
Коли тепер будує він державу І
Новгород міцніє разом з ним!
Це хлопець з гарною, щирою душею, який захоплюється мистецтвом, красою навколишнього світу:
Бо дивний світ, що бачила ти в чаші, І є,
княжна, мистецтва дивний світ – Воно завжди
підносить душу нашу Краси й добра нехибний
заповіт.
Ми бачимо, що Микита поважає людей з чистою душею, які не заплямили свого сумління ганебними вчинками, бо “лиш з совісті не зчистить” ваду. В душі цього хлопця все ж таки перемагає людяність, бо він відмовляється від помсти “мудрішому з усіх земних царів”. Саме Микита приносить батькові звістку від його дочки Єлізавети, яка померла від туги за рідним Києвом. Микита каже Ярославу:
Не ворог я, хоч і кажу тобі
Про Новгород я правду непокриту,
Але за Київ ляжу в боротьбі.
Микита й насправді загинув, як герой, у боротьбі з печенігами. Образ Микити у поемі – це образ патріота ї людини з високими моральними цінностями, яка гідна своєї батьківщини.
Також нас захоплює інший герой – Журейко. В цьому образі автор показав, що людина – це прекрасна істота, яка може щиро кохати, може допомогти іншому у тяжкий час. Нас приваблює цей хлопець щирістю, чистотою душі. Як ніжно він розмовляє з своєю коханою Милушею:
Милушо! Рідна! Рутонька моя! Голубко чиста,
ластівка бездольна… Голубко люба! Зіронька
ясна!
Журейко чарує нас своїми думками, вчинками, доб-рою вдачею. Незважаючи на те, що Ярослав несправедливо поводився з ним, хлопець рятує йому життя, а
потім допомагає князеві, коли збирає полки у Новгороді на боротьбу з ордою. Образ Журейка – це образ трудового народу того часу, який хоче жити чесно й справедливо.
Прочитавши цей твір, який мені дуже сподобався, я зрозуміла, що моральні цінності того часу були такими, як і зараз, бо кожен з нас буде завжди тягнутися до всього чистого й прекрасного. І коли всі люди будуть поважати не тільки себе, а й інших, коли моральні цінності будуть вище матеріальних, тоді наше життя буде чистим, як джерело, і прекрасним, як сонячний весняний день.
Багато українських письменників присвячували свої твори часам Середньовіччя. І не дарма. Бо саме в ці часи найбільш яскраво виявилися кращі риси українського народу. Не став виключенням і такий талановитий український драматург, як Іван Антонович Кочерга. Він відкрив для читача Київську Русь у часи правління
Ярослава Мудрого, змалював людину того часу, її моральні цінності та ідеали. Іван Кочерга романтизує образи героїв, показує боротьбу добра і зла. Та хоча герої цієї драматичної поеми повністю ідеалізовані, відчувається правдивість цих образів – образів людей Середньовіччя.
Ярослав Мудрий – центральний образ поеми, і не стільки історичний, скільки філософський. Цей герой весь час вагається: він проти кровопролиття, але прагне з’єднати Русь, оборонити її від ворогів:
…Вищих я не визнаю скарбів,
Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі,
Які весь час я чесно боронив.
І, поки жив, стояти я клянусь
За руську правду і єдину Русь.
Київський князь – це людина, яка мріє жити в мирі і злагоді, його приваблює мистецтво, наука:
О, якби міг іти я тим шляхом, Де тишина і
мудрість благодаті; Щоб, меч важкий поклавши
і шолом, Палати білі й храми будувати.
Але у боях він показує себе справжнім захисником вітчизни. Син Ярослава Володимир з захопленням говорить про батька:
І батька меч, як блискавка разюча, В усіх
кінцях просіки проруба.
Ми бачимо в Ярославі Мудрому людину, для якої головне в житті – правда, честь. Відчувається відвертість – дійсно щира відвертість – у його словах:
…В житті ясніше всіх скарбів
Людини честь і мужа вірність сяє.
Але в його вчинках інколи можна простежити і лукавство, і несправедливість:
І за таку ось вірність Конятину
Він (Ярослав) кривдою лихою відплатив.
Він несправедливо осуджував Журейка за правду. Микита – ще один позитивний герой в драматичній поемі. Це найбільш ідеалізований образ – чутливий,
Добрий, любить вітчизну. Микита прибув до Києва, щоб помститися Ярославу за батька, за Новгород. Але його чутлива натура проти насильства. Він шукає приводу, щоб не мститися:
Чи варто мстити Ярославу,
Коли тепер будує він державу І
Новгород міцніє разом з ним.
Микита загинув, захищаючи Київ. Для Ярослава Мудрого він був “чесний ворог і таємний друг”.
У образах Журейка та Милуши втілена ідея патріотизму простого народу, самовідданість трудівників Києва. Це є символом романтичного кохання.
Змальовуючи цих людей, Іван Кочерга довів, що в житті людини головне – честь, правда, любов до своєї країни. І не має значення, хто ця людина: князь, монах чи простий робітник.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)