Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Роздум над романом О. Гончара “Собор”

Роздум над романом О. Гончара “Собор”

Ростуть зараз у нашій країні собори й церкви. Щороку тільки й чутно: те з’явилася каплиця, то вибудували храм, то народжується молитовня. Що це: данина моді, або люди й справді зрозуміли, що своєю бездуховністю вони зробили гірше тільки собі й тому народжуються люди, які мають лише пустище в серце або, як ще говорять, “купу цегли”?

Про це попереджав Олесь Гончар багато років тому. Але не прислухалися до його голосу, тому що дуже багато було байдужих… Коштує, начебто велетень, серед Зачиплянки собор. Він прийшов до нинішнього покоління,

як згадування про те, що відбувалося багато років і сторіч тому назад, він бачив багато чого. Недарма люди, чисті серцем і душею, відчувають німу музику його “округлих, гармонійно об’єднаних куполів”. Такі люди, на мій погляд, мають у душі “храм”, “собор”, соборність. Вони розуміють, що людина з’являється на світло не для того, щоб руйнувати, знущатися й убивати, а щоб жити, любити всі навколо, поважати те, що залишили в спадщину предки. Перервавши зв’язок між поколіннями, ми “перервемо” нашу історію, нашу вікову пам’ять. Тоді через кілька десятків років ніхто просто не зможе
згадати, що відбувалося в минулому, що хвилювало наших предків, чому вони так цінували ці величні будинки-собори. Собор у Зачиплянке – це “горда поема степового козацького зодчества”. Він давно вже не те спорудження, яким так пишалися будівельники-козаки, що відстоював перед особою смерті Дмитро Яворницкий. Але він все-таки не “міраж”, тому що існує не тільки в серцях Миколи Баглая або Ізота Івановича Лободи. Собор – це утвір, до якого приходить багато з людей: “Весь край прикрашав цей собор, прикрашав святих рушниками”. Він не тільки повертає в минуле, він надає пропуск вбудущее.

Адже саме від споглядання на цю пам’ятку історії, від розуміння її необхідності “будується” у душі людської свій, особливий собор. Хоч і не кожна людина може побачити в облупленому, занедбаному спорудженні велич і красу народу. Це людина, що має в душі лише “купу цегли”. Недарма Ізот Іванович розділяє людей на майстрів і браконьєрів: “Той будує, той руйнує”. Стає дуже прикро, що не всі люди можуть зрозуміти, для чого нам потрібні собори. Таким людям, як Володька Лобода, краще не мати такого будинку, тому що не треба буде ремонтувати, витрачати на це гроші. Доцільніше вибудувати кафе, що буде їх приносити. Володька Лобода, висуванець і отцепродавец, не розуміє, що гроші не головне в житті, що постійні думки тільки про їх підкреслюють бездуховність людини. І мимоволі коштує питання, що так хвилював Миколи Баглая: “А в чим же твоя душа ввічнить себе?” У кафі або все-таки таки в соборі? Я думаю, що більше важливим є величний храм, тому що без нього “не залишилися б ми в повнім розумінні слова людьми”. І брати Баглаи, і Елька, і Верунька, і Ізот Лобода – люди, які назавжди з’єднали своє життя із природою, з історією, з культурою України, маючи в душі “собор” людяності, “собор” вічного бажання добра, “собор” великої людської любові. Кожне покоління мріє про те, що пам’ять про нього буде жити завжди.

Тому й будуються собори пам’яті, і будуть стояти вони доти, поки будуть люди з гарячими серцями, люди, духовно богатие; будуть стояти, як коштує собор у романі О. Гончара: “і поки багровіє, дихає небо по всьому Надднепровью, коштує серед заводського селища, весь освітленому, парусно-повнім і чистий, як тоді в минулому, коли вперше тут виник, народився з душі своїх мудрих і сильних майстрів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір роздум за романом О. Гончара “Собор” Ростуть зараз у нашій країні собори та церкви. Кожного року тільки й чутно: то з’явилася каплиця, то збудували храм, то народжується молитвений будинок. Що це: данина моді, чи люди й справді зрозуміли, що своєю бездуховністю вони зробили гірше тільки собі, що тому і народжуються нездари та гультяії, бо мають лише...
  2. Бережіть собори душ своїх (за романом О. Гончара “Собор”) В історії кожної літератури є книги, які позначають сходження культури народу до духовних висот людства. В українській літературі XX століття такою книгою є “Собор” О. Гончара. Роман стверджує силу і красу людського духу, історичної пам’яті. Він присвячений темі збереження духовної спадщини, культури, мови, мистецтва, історичних святинь народу, захисту цих здобутків....
  3. Володька Лобода – типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара “Собор”) І. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і української мови. Автор мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти обмеженості чиновників.) ІІ. Складне і загадкове явище в літературі. (Складним і загадковим називають літературознавці образ Володьки Лободи. У праці “Собор у риштованні”...
  4. Моя душа – храм чи купа цегли? (за романом Олеся Гончара “Собор”) Душа людська… Що воно таке? Так чи інакше, але є в людини дещо, що робить її саме людиною. І ми називаємо це “дещо” душею. Це слово несе в собі позитивний зміст: душа – добра, свята, рідна… І значно рідше ми чуємо: зла, жорстока, продана дияволу душа. Про погану ж людину...
  5. “Собори душ своїх бережіть” (за романом О. Гончара “Собор”) “Горда поема степового козацького зодчества” – так характеризує О. Гончар головного персонажа роману – Собор. Це він височіє над робітничим селом, що притулилося до великого промислового міста на півдні України. І це навколо нього обертаються події, зображені в романі, навколо нього точаться суперечки. Найперше, про що хоче нагадати перо письменника,...
  6. Образ Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара “Собор”) Той будує, той руйнує… Т. Г. Шевченко “Сон” “Чи світ іде до того… що на арену виступають тільки двоє: Руйнач і Будівник…” – говорить професор Яворницький у романі О. Гончара “Собор”. Будівники зводять величні споруди, вирощують сади і хліб, творять красу, захищають добро, бережуть собори людських душ. Руйначі нищать природу,...
  7. “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом Олеся Гончара “Собор”) На зламі епох, у критичні періоди історії, в українській літературі неодмінно з’являлися твори, які були етапними в розвитку літератури і глибоко впливали на подальший розвиток духовного життя суспільства, нації. Саме до таких творів належить “Собор” Олеся Гончара – роман, який було вилучено з літературного процесу на 18 років. Але й...
  8. Собор як символ духовної краси людей (за романом “Собор” О. Гончара) Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання,...
  9. Собор як символ духовної краси людей. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор” Кожен визначний твір знаходить своє місце в літературі залежно від того, як він збагачує наше розуміння краси і призначення людини, які актуальні питання порушує. “Собор” – шостий роман Олеся Гончара, письменника, увінчаного всіма можливими нагородами. Твір завдав великого удару тоталітарному режимові. Він виконав роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання,...
  10. Собор як символ духовної краси людини у романі О. Гончара “Собор” Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та...
  11. Собор як символ духовної краси людей за романом О. Гончара Усі найзнаменніші національно-відроджувальні акції, що відбувалися, у кінці 80 почаку 90-х років, починалися вступним словом Олеся Гончара. Його слухали на Установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, з”їзді Народного Руху України, на святі Соборнності України в січні 1990 року, на Першому конгресі міжнародної асоціації україністів тощо. Усе це –...
  12. Краса людської душі. Твір по літературі за романом О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – це письменник переважно сучасної теми, визначний майстер слова. Його улюблені герої – трудівники’ і воїни, мислителі й творці, люди з розвинутим почуттям прекрасного, люди високих духовних поривів і активного діяння. Саме такими і є герої роману “Собор”. їх кількість невелика, але через них ми поринаємо у ті...
  13. Собор як символ духовної краси людини за романом Олеся Гончара Художній світ одного з найвизначніших письменників сучасності – Олеся Гончара – вражає глибоким проникненням у найживотрепетніші проблеми нашого часу, пристрасним бажанням, захистити людське в людині. Це – продовження гуманістичних традицій української літератури, в центрі уваги якої завжди був внутрішній світ особистості. Твори Олеся Гончара збагачують скарбницю духовного досвіду сучасників. Добро...
  14. “Моя душа – це храм, чи купа цегли?” Твір за романом Олеся Гончара “Собор” Що зараз хвилює наших людей, чому вони радіють, від чого на їхніх обличчях з’являється смуток? Який духовний світ у сучасної людини, як вона ставиться до своєї культури, історії свого народу? Важко відповісти на питання, чи залишився в душі людській той єдиний “храм”, який єднає покоління, який є показником гуманності та...
  15. “Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..” (за романом О. Гончара “Собор”) Невдовзі після створення роману “Собор” Григір Тютюнник написав листа Олесеві Гончару: “Щойно прочитав “Собор”. Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення Вами висловлять…” Саме так і сталося. Роман “Собор” довгий час, близько двадцяти років, був суворо заборонений… Я думаю,...
  16. “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом О. Гончара “Собор”) У творчості Олеся Гончара роман “Собор” посідає особливе місце. Передусім – актуальністю піднятих у ньому проблем. Його читання незмінно спонукає до роздумів. Складним і суперечливим постає образ князя Ярослава, але зображується Ярослав Мудрий передусім як людина і син свого часу. Багато в яких рисах привабливий і водночас жорстокий, закоханий у...
  17. Твір за романом Олеся Гончара “Собор” От ми з вами і знову зустрілися, але не на полі бою, не у поході, а в… соборі. Давайте припинимо розмови і прислухаємося до тиші соборної. Хіба не чуєте ви, як до вас говорить історія? Адже все, що відбувалося на Україні, пам’ятають ці стіни. І не думайте, що вони німі...
  18. Символічний зміст образу собору (За романом О. Гончара “Собор”) “Собор ще повен далекою музикою, гримить обвалом літургій, перелунює православними месами, вік ще повен гріхами, у яких тут каялись, і сповідями, і сльозами, і екстазом людських поривів, надій”. Такою вперше ми бачимо й чуємо цю споруду, яку не вдалося знищити часові. І грандіозну споруду роману Олеся Гончара теж не вдалося...
  19. Духовна краса героїв роману О. Гончара “Собор” Найголовніше у світі – Людина. її руками створюються матеріальні й духовні цінності. У вірші “Напис на руїні” Леся Українка показує, як упродовж тисячоліть “кожна статуя, колона, мережечка, різьба і навіть цегла незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ”. А собор у творі О. Гончара – це пам’ятка легендарному козацтву, зразок...
  20. Образи Ельки та Миколи Баглая (за романом Гончара “Собор”) Шлях Олеся Гончара в літературі – це шлях безперервних пошуків і творчих замахів. Саме таким успіхом є його славнозвісний “багатостраждальний” роман і обор”, який з’явився 1968 року. Автор присвятив цей роман збереженню духовної спадщини і культури, історичних святинь і рідної мови. Він мріє про духовність особистості й суспільства, виступає проти...
Роздум над романом О. Гончара “Собор”
«
»