Росіяни жінки характеристика образа Волконській М. Н
РОСІЯНИ ЖІНКИ (Поема, 1871-1872) Волконська М. Н. – головна героїня другої частини дилогії Російські жінки” – “Княгиня М. Н. Волконська”, її прототип – княгиня Марія Миколаївна Волконська ( 1805-1863), дочка героя війни 1812 р. генерала Н. Н. Раєвського, дружина декабриста З. Г. Волконського ( 1788-1865). Її життєпис має жанровий підзаголовок “бабусині записки”. Оповідання дійсно засноване на спогадах М. Н. Волконській, повідомлених Некрасову її сином Михайлом, і представлено у формі оповідання “пустунам онукам”. Події 1825 р., по визнанню
Раптова розлука із чоловіком, важкі пологи, поїздка в Петербург у надії одержати звістки про зниклий Волконського, що відкрився правда про повстання, тяжкі побачення із чоловіком у в’язниці, рішучість їхати за ним у Сибір і кін, що пішов за цим,-фликт із сім’єю – обставини, що сприяли появі “грандіозного, – на думку А. З. Суворина, – образа дозрілої під ударами долі жінки”.
Її поява вподібнюється каторжниками зішестю “ангела Божия” в “прокляту шахту”, “схожу на пекло”. Поему вінчає сцена зустрічі В. із чоловіком: перш ніж обійняти його, вона “змінює коліна” і “прикладає до губ окови”. Багато критиків (зокрема, Ф. М. Достоєвський) говорили про психологічну невірогідність цієї сцени, тим більше що, відповідно до мемуарів, зустріч подружжя Волконських відбувалася у в’язниці, а не в шахті. Але в цьому випадку Некрасову була важлива не психологічна вірогідність, а зображення мучеництва й жертовності декабристів і їхніх дружин.
Постійно супровідна В. тема страждання офарблює у відповідні тони її почуття до чоловіка: “И я полюбила його як Христа / У своєму арештантському одязі “, стражданням з’єднується її доля з долями інших декабристок: “И той же потік твоє щастя умчав, у якому моє потонуло”; страждання, по власному визнанню княгині, “поріднили” її снародом. У цьому зв’язку Некрасову вказували на опрощення й огрубіння характерів його персонажів. П. В. Анненков ремствував на те, що поемі бракує “шляхетного аристократичного мотиву, що рухав серця цих жінок”.
Критик А. М. Скабичевский писав про модернізацію Некрасовим думок і вчинків його героїнь: вони “мислять, говорять і діють подібно тому, як стали б мислити, говорити й діяти кращі й образованнейшие жінки того ж кола в наш час”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)