Жив старий зі старухою; пішов у ліс дрова рубати. Знайшов старе дерево, підняв сокиру й став рубати. Говорить йому дерево: «Не рубай мене, мужик! Що тобі треба, усе зроблю». - «Ну, зроби, щоб я багатий був». - «Добре; ступай додому, усього у тебе вдосталь буде». Відвертав старий додому — хата нова, немов чаша повна, грошей кури не клюють, хліба на десятки років вистачить, а що корів, коней, овець — у три дні не порахувати! «Ах, старий, звідки усе це?» — запитує баба. «Так ось, дружина, я таке дерево знайшов — що не побажай, то й зробить».
Пожили з місяць; приїлося бабі багате життя, говорить старому: «Хоч живемо ми багато, так що у цьому користі, коли люди нас не почитають! Захоче бурмистер, і тебе й мене на роботу пожене; а причепиться, так і ціпками покарає. Ступай до дерева, проси, щоб ти бурмистром був». Побрав старий сокира, пішов до дерева й прагне під самий корінь рубати, «Що тобі треба?» — запитує дерево. «Зроби, щоб я бурмистром був». - «Добре, ступай з богом!»
Відвертав додому, а його вже давно солдати дожидают: «Де ти, — закричали, — старий чорт, валандаєшся? Відводь скоріше нам квартиру, так щоб гарна була. Ну-ну, повертайся!» А самі тесаками його по горбу так по горбу. Бачить баба, що й бурмистрові не завжди честь, і говорить старому: «Що за користь бути бурмистровій дружиною! Ось тебе солдати прибили, а вуж про пана й говорити нема чого: що захоче, то й зробить. Ступай-но ти до дерева так проси, щоб зробило тебе паном, а мене баринею».
Побрав старий сокира, пішов до дерева, прагне знову рубати; дерево запитує: «Що тобі треба, дідок?» — «Зроби мене паном, а бабу баринею». - «Добре, ступай з богом!» Пожила баба у барстве, захотілося їй більшого, говорить старому: «Що за користь, що я бариня! Ось якби ти був полковником, а я полковницей — інша справа, усі б нам заздрили».
Погнала старого знову до дерева; побрав він сокира, прийшов і збирається рубати. Запитує його дерево: «Що тобі потрібне?» — «Зроби мене полковником, а бабу полковницей». - «Добре, ступай з богом!» Відвертав старий додому, а його полковником подарували.
Пройшло трохи часу, говорить йому баба: « чи Велика справа — полковник! Генерал захоче, під арешт посадить. Ступай до дерева, проси, щоб зробило тебе генералом, а мене генеральшею». Пішов старий до дерева, прагне сокирою рубати. «Що тобі потрібне?» — запитує дерево. «Зроби мене генералом, а бабу генеральшею». - «Добре, іди з богом!» Відвертав старий додому, а його у генерали зробили.
Знову пройшло трохи часу, знудило бабі бути генеральшею, говорить вона старому: « чи Велика справа — генерал! Государ захоче, у Сибір зашле. Ступай до дерева, проси, щоб зробило тебе царем, а мене царицею». Прийшов старий до дерева, прагне сокирою рубати. «Що тобі потрібне?» — запитує дерево. «Зроби мене царем, а бабу царицею». - «Добре, іди з богом!» Відвертав старий додому, а за ним вуж посли приїхали: « Государ-Де помер, тебе на його місце вибрали».
Не багато довелося старому з бабою нацарствовать; здалося бабі мало бути царицею, покликала старого й говорить йому: « чи Велика справа — цар! Бог захоче, смерть нашле, і заховають тебе у сиру землю. Ступай-но ти до дерева так проси, щоб зробило нас богами».
Пішов старий до дерева. Як почуво воно ці божевільні мовлення, зашуміло листами й у відповідь старому мовило: «Будь же ти ведмедем, а твоя дружина ведмедицею». У ту ж хвилину старий звернувся ведмедем, а баба ведмедицею, і побігли у ліс.