Жило два брати. Один багатий, а один бідний. Один у нічний час вийшов, чує: на гумне молотять. Приходить він і говорить: «Бог допомога, хто молотить?» — «Це твого брата Доля».- «А моя де Доля?» — «А йди у поле, там під білою березою тесове ліжко так пухове перини, під собольим ковдрою спить Доля, проклаждается».
Вирубав він дрюк так прийшов і дав їй по бочине: «Що ти спиш, проклаждаешься — у мене т е це, не пито й пищимо не дадено?» — «Іди додому, їж і пий, усі тобі буде».
Дала йому скатертину-самобранку. Прийшов додому, баба запитує: «Що добув?» Скатертина-Самовертка-Самобранка розвернулася — і поїсти й попити, що душу прагне!
Захотілося йому брата покликати. Той говорить: «Що у тебе їсти погостювати?» Приходить брат, нічого не приготовлене. « Скатертина-Самовертка, розвернися!» Скатертьсамовертка розвернулася — і поїсти й попити, що душу прагне!
Брат дивується. Ну добре, поїв, попив і додому.
Раптом до нього ненавмисно гості, він до брата й прибігає: «Брат, виручи, дай скатертину-самовертку!»
Той дав. Гостей отпотчевал. Гості дивуються. Пішли гості, распрощалися. У брата знову поїсти нема чого. Прийшов до брата й просить свою скатерку. А той говорить: «Я у тебе не брав, що ти вимагаєш?!»
Знову у нічний годинник виходить бідний брат — на гумне хтось молотить. «Бог допомога, хто молотить?» — «Твого брата Доля».- «А моя де Доля?» — «Ти був у Долі, вона тебе позичила й другий раз поміркує: іди у чисто поле, під білою березою коштує тесове ліжко, на пуховій перині, під собольим ковдрою спить твоя Доля, проклаж-дається».
Побрав він дрюк, прийшов і дав їй по бочине: «Що ти спиш, нечема, проклаждаешься?» — «Я тобі позичила», - говорить. « У мене брат відняв».
Дала йому Доля гривенник: «Іди, з руки на руку перекидай, усі тобі буде».
Прийшов — баба запитує: «Ну, що?» — «Так ось, - говорить, - гривенник».
Перекинув з руки на руку й навалив грошей. Пішов до багатого брата: «Дай мені маленки, гроші міряти».
Він не стільки мірил, скільки за обручья пхав. Той і бачить — правду, гроші мірил.
Брат усе довідався й прийшов і говорить: «Поїдь за море, за товаром, а мені дай Доки гривенничек». Ну, той і дав: «Грошей, - говорить, - поки вистачить».
Приїжджає додому: « Дай-но мені гривенничек».- «Я у тебе не брав, чого вимагаєш?!»
Знову вночі вийшов бідний брат — чує: на гумне молотять. Підійшов: «Бог допомога, хто молотить?» — «Твого брата Доля».- «А моя де Доля?» — «Ну, раз тебе Доля позичила, і другий позичила, і третій поссудит. Піди у чисто поле, під білою березою, на пуховій перині, під собольим ковдрою спить твоя Доля, проклаждается».
Побрав він дрюк, дав їй по бочине: «Що ти спиш, нечема, проклаждаешься?» — «Я тебе раз позичила, я тебе другий позичила, я тебе й третій поміркую. Ось тобі сумочка: «Недоумки, видьте із сумки» так «Недоумки, сядьте у сумку!».
Ось він пішов так говорить: «Недоумки, видьте із сумки!» Вискочили Недоумки, сорок людей: «Що треба?»
А він роботи не знає й не сказав. Вони його й поколобродили. «Недоумки, сядьте у сумку!»
Додому приходить: «Недоумки, видьте із сумки».- «Що треба?» — «Так у мене хата худа так худоби ні».
Ранком встає — палата зроблена напроти багатого брата! Брат багатий прохватился — дивиться у вікно: що за чудо! А той живе у палатах, і усе справлено, усе є.
Брат довідався, що сумка є. Став будувати корабель. Розснастив, а зіпхнути не можуть. Прийшов до брата, він дав йому сумочку. «Недоумки, видьте із сумки!» — «Що треба?» — «Корабель зіпхнути». Вони зіпхнули: «Що треба?»
А він більше не знає, і як їх назад — теж не знає. Вони й давай його лупити. «Брат, брат, виручай!» А брат говорить: «Дуйте його, нехай віддасть скатертина-самовертку; дуйте його, нехай віддасть гривенничек!» Той усе віддав.
Тоді він і говорить: «Недоумки, сядьте у сумку!»