Жили собі дід так баба; дід овдовів і одружився на іншій дружині, а від першої дружини залишилася у нього дівчинка. Зла мачуха її не полюбила, била її й думала, як би зовсім перевести. Раз батько виїхав кудись, мачуха й говорить дівчинці: «Мабуть до своєї тітки, моїй сестри, попроси у неї иголочку й ниточку — тобі сорочку зшити». А тітка ця була баба-яга кістяна нога.
Ось дівчинка не була дурна, так зайшла колись до своєї рідної тітки. «Здраствуй, тіточка!» — «Здраствуй, рідна! Навіщо прийшла?» — «Матінка послала до своєї сестри попросити иголочку й ниточку — мені сорочку зшити». Та її й навчає: «Там тебе, племянушка, буде берізка у очі стібати — ти її стрічечкою перев'яжи; там тобі ворота будуть скрипіти й ляскати — ти підлий їм під пяточки маслечка; там тебе собаки будуть рвати — ти їм хлібця кинь; там тобі кіт буде очі бити — ти йому шинки дай». Пішла дівчинка; ось іде, іде й прийшла.
Коштує хатка, а у ній сидить баба-яга кістяна нога й тче. «Здраствуй, тіточка!» — «Здраствуй, рідна!» — «Мене матінка послала попросити у тебе иголочку й ниточку — мені сорочку зшити». - «Добре; сідай Доки ткати». Ось дівчинка села за кросна, а баба-яга вийшла й говорить своїй робітниці: «Ступай, перетопи лазню так вимий племінницю, так дивися, гарненько; я прагну нею поснідати». Дівчинка сидить ні жива, ні мертва, уся перелякана, і просить вона робітницю: «Рідна моя! Ти не стільки дрова підпалюй, скільки водою заливай, решетом воду носи», — і дала їй хусточка.
Баба-Яга чекає; підійшла вона до вікна й запитує: « чи Тчеш, племянушка, чи тчеш, мила?» — «Тчу, тіточка, тчу, мила!» Баба-Яга й відійшла, а дівчинка дала котові ветчинки й запитує: « чи Не можна як-небудь піти отсюдова?» — «Ось тобі гребінець і рушник, — говорить кіт, — побери їх і убежи; за тобою буде гнатися баба-яга, ти прихили вухо до землі і як зачуєш, що вона близько, кинь спершу рушник — зробиться широка-широка ріка; якщо ж баба-яга перейде через ріку й стане доганяти тебе, ти знову прихили вухо до землі і як почуєш, що вона близько, кинь гребінець — зробиться дрімучий-дрімучий ліс; крізь нього вона вже не пробереться!»
Дівчинка побрала рушник і гребінець і побігла; собаки прагли її рвати — вона кинула їм хлібця, і вони її пропустили; ворота прагли захлопнутися — вона підлила їм під пяточки маслечка, і вони її пропустили; берізка прагла їй ока вистегать — вона її стрічечкою перев'язала, і та її пропустила. А кіт сіл за кросна й тче: не стільки наткав, скільки наплутав. Баба-Яга підійшла до вікна й запитує: « чи Тчеш, племянушка, чи тчеш, мила?» — «Тчу, тітка, тчу, мила!» — відповідає грубо кіт.
Баба-Яга кинулася у хатку, побачила, що дівчинка пішла, і давай бити кота й лаяти, навіщо не видряпав дівчинці ока. «Я тобі скільки служу, — говорить кіт, — ти мені кісточки не дала, а вона мені ветчинки дала». Баба-Яга накинулася на собак, на ворота, на берізку й на робітницю, давай усі лаяти й бити. Собаки говорять їй: «Ми тобі скільки служимо, ти нам горілої скоринки не кинула, а вона нам хлібця дала». Ворота говорять: «Ми тобі скільки служимо, ти нам водиці під пяточки не підлила, а вона нам маслечка підлила». Берізка говорить: «Я тобі скільки служу, ти мене ниточкою не перев'язала, вона мене стрічечкою перев'язала». Робітниця говорить: «Я тобі скільки служу, ти мені ганчірочки не подарувала, а вона мені хусточка подарувала».
Баба-Яга кістяна нога скоріше села на ступу, штовхачем поганяє, помелом слід заметає й пустилася у погоню за дівчинкою. Ось дівчинка прихилила вухо до землі й чує, що баба-яга женеться, і вже близько, побрала та й кинула рушник: зробилася ріка така широка-широка! Баба-Яга приїхала до ріки й від злості зубами заскрипіла; відвертала додому, побрала своїх биків і пригнала до ріки; бики випили всю ріку дочиста. Баба-Яга пустилася знову у погоню. Дівчинка прихилила вухо до землі й чує, що баба-яга близько, кинула гребінець: зробився ліс такий дрімучий так страшний! Баба-Яга стала його гризти, але як не намагалася — не могла прогризть і відвертала назад.
А дід уже приїхав додому й запитує: «Де ж моя дочка?» — «Вона пішла до тіточки», — говорить мачуха. Незабаром й дівчинка прибігла додому. «Де ти була?» — запитує батько. «Ах, панотець! - говорить вона. - Так і так — мене матінка посилала до тітки попросити иголочку з ниточкою — мені сорочку зшити, а тітка, баба-яга, мене з'їсти прагла». - « Як же ти пішла, дочка?» Так і так — розповідає дівчинка. Дід як довідався усе це, розсердився на дружину й расстрелил її; а сам з дочкою став жити так поживати так добра наживати, і я там був, мед-пиво пив: по вусах текло, у рота не потрапило.