Романтична тема похідної юності в поезії Олексія Суркова
Суворий реалізм, конкретність його військової лірики були відразу її відзначені критикою. “Вірші Суркова переконують. У нього не я й навколишня дійсність, але я в навколишній дійсності”, – писав один із критиків
По-справжньому романтична тема бойових походів зазвучить у поезії Суркова в 30-е роки. І зазвучить саме в пісенному оформленні. Але знаменно, що вже й у другій половині 20-х років тема громадянської війни нерідко дозволяється в поезії саме пісенного ряду. До кінця другого десятиліття поезія одержує можливість користуватися
Стилістика подібних віршів наскрізь песенна. Іноді образ пісні виступає навіть самостійно, як своєрідний символ минулої епохи революції й громадянської війни. Так, Історія, ставши минулим, як би “співає” себе у вірші Бориса Корнілова, поета, що відтворив і своїй ліриці вигляд молодості рішучої й запекло й все-таки трішки ранимої лісовими заходами залишеної в скитаниях рідної “провінції”:
А ніч у вікна безперервно Високу ноту бере, Сурмить у заснулого будинку Про вісімнадцятий рік, Про перший наказ наркома
Пошуки нового героя в поезії 20-х років виявляються плідними, коли поети звертаються до свого живого, реального сучасника, знаходячи живі риси епохи в його професійних рисах, учинках, справах. І відразу неосяжно шириться карта самої поезії, що нерідко приймає вид шляхових замальовок і щоденників. Червоноармійці, прикордонники, міліціонери, інженери, будівельники каналів, трактористи, лікарі, журналісти, фізкультурники, садівники, шляховики, непомітні трудівники десятка інших необхідних країні й епосі професій входять впоезию.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)