Роман “Диво” – історична правда та художній вимисел
Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи “Диво”, ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності – Київську Русь. Отже, твір – про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра – християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею, яка була колись, яка віками формувалася.
Один з головних героїв Ярослав Мудрий несе в собі якість внутрішній конфлікт, це підкреслює його неоднозначність натури. За часів цього князя не було передбачено
Реальною подією є і будівництво храму – Софії Київської.
Але у творі є і авторський домисел, що дозволяє йому полемізувати. Так Загребельний писав: “Письменникові іноді може потрапити до рук документ такої сили, що неминуче виникне бажання перенести його на сторінки роман чи повісті, побудувати цілий роман на цьому документі. Так коли не буде при цьому необхідного художнього переосмислення, коли письменник не виступить у ролі художника – творця, документ залишиться тим же, чим він був спочатку, і ніякого
Тому робимо висновок, що Сивок – вигаданий герой, вся його історія мандрів – свідомо введений автором пригодницький елемент: “Вся ця історія вигадана. Пустивши Сизоока в мандри, я дав читачеві поживу, розширив “географію”, залучив до сюжету деякі реальні історичні події. Скажімо, осмислення тисячі болгар – це факт, записаний у хроніках” (П. Загребельний)
Як бачимо, письменник дає ім’я невідомому самородок, майстру – генію і цьому образі показує велич творіння людських рук, бо іменам їхнім судилося забуття.
Так Іран “Диво” художник Сивок” гине, бо це вічний конфлікт: володар і митець, утворі – Ярослав і Сивоок.
Отже митець зробив справу, яка на нього покладалася, – і вже він не потрібний… Така доля всіх, хто творить цінності…” (П. Загребельний)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)