Доля дарує кожному з нас Учителя. Так, саме Учителя – з великої букви. Це може бути твій перший учитель; можливо, ти зустрінеш його вже у старших класах. Але це буде та людина, яку ти назвеш своєю Другою матір’ю, бо вона назавжди стане частиною твого життя, пройде з тобою через роки, надихаючи на добро. Цей учитель, щиро закохавши тебе у свій предмет, Стане твоїм Другом і порадником, прикладом у будь-якій ситуації. Він буде завжди поруч: у радості й біді, у ваганнях і прийнятті важливих рішень. Поруч із ним Ти побачиш себе іншими очима і будеш намагатися
стати кращим, розумнішим, добрішим, шоб бути гідним його прихильності та дружби, його любові. Як це важливо – Мати такого учителя ужитті! Я зовсім не заперечую ролі батьків, але впевнена, шо багатьма найкращими рисами свого характеру та поведінки людина завдячує саме Улюбленому вчителеві: любов’ю до людей, до рідної землі, працелюбністю, відповідальністю, гідністю. Мені хочеться вклонитися серцем своїй Учительниці Галині Іванівні Петренко за те, шо вона подарувала мені шастя вважати її Другою мамою, шастя безмежної любові до неї. Вклонитися за її науку, за її чесну і мудру дружбу, за її ставлення
до мене як до особистості і як до дорослої людини. А ще мені хочеться запевнити її: “Весь цей духовний скарб, який я одержана від Вас, я понесу через життя, щедро роздаючи його іншим людям. І від цього золото Вашого серця буде тільки примножуватися, збагачуючи світ!”
